Самці південних свистунів важать 29,8-32,5 г, а самиці — 23,5-32,2 г. Південні свистуни переважно коричнювато-сірі з рудуватими животами, очі у них червоні, дзьоби чорні, короткі (17–18 мм). У самців горло руде, у самиць горло світло-сіре, навколо очей білі кільця, нижня частина може бути поцяткована темними смужками. Молоді птахи схожі на самиць, за винятком коричневих дзьобів і темно-карих очей[8][9][10][11].
Південні свистуни, що мешкають на вищих широтах мають більші розміри, відповідно до правила Бергмана[12].
Поширення і екологія
Південні свистуни поширені на півдні Австралії. Вони живуть переважно в напівпосушливих чагарникових заростях маллі[en], а також в акацієвих, евкаліптових, мелалеукових і казуаринових заростях. Вони віддають перевагу місцям. які вигоріли під час пожежі, відновилися, однак не встигли перетворитися в хащі[13].
Поведінка
Південні свистуни харчуються комахами, яких шукає на землі і в підліску, а також плодами і насінням[14]. Гніздо чашоподібне, птахи мажуть використовувати покинуті гнізда стадняків[15][16]. В кладці 2-4, найчастіше 3 яйця. Інкубаційний період триває 15 днів.
Збереження
МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливих заходів зі збереження. В штаті Новий Південний Уельс птах вважається вразливим, проводяться заходи з його збереження[17].
↑Menkhorst, P., Rogers, D., Clarke, R., Davies, J., Marsack, P., Franklin, K. (2017). The Australian bird guide, Whistlers. Clayton South, VIC: CSIRO Publishing. с. 476—481.
↑Pizzey, G and Knight, F. (2013). Birds of Australia, Digital edition. Gibbon Multimedia.
↑Hunt, Anthony; Ewin, Peter; Clayton, Mark (2018). An example of a "Twinkling Lights" local extinction event: population dynamics of Gilbert's Whistler at The Charcoal Tank Nature Reserve, New South Wales. Corella. 42: 42—49.
.jpg)
.jpg)
