Саякові[1] (Thraupidae) — родина горобцеподібних птахів, що включає 107 родів і 386 видів. Представники родини мешкають в Неотропіках. Це друга за кількістю видів родина птахів, її представники становлять близько 4% видів птахів і 12% видів неотропічних птахів[2].
Опис
Саякові — це птахи невеликого і середнього розміру з циліндичної або овальної форми тілом, яке птахи часто утримують в горизонтальному положенні. Вони мають невелику голову і коротку, товсту шию. В залежності від раціону дзьоб може бути різної форми: конічний у зерноїдів, маленький і загострений у комахоїдів і вигнутий у споживачів нектару. Види, які харчуються насінням, мають переважно коричневе забарвлення, тоді як види, що харчуються нектаром і фруктами, часто мають яскраве забарвлення. Часто самці мають яскравіше забарвлення, ніж самиці, однак існує багато видів, яким не притаманний статевий диморфізм.
Найменшим представником родини саякових є тамаруго білощокий, довжина якого становить 9 см, а вага 6 г. Ненабагато більшою за нього є танагра-медоїд короткодзьоба. Найбільшим представником саякових є тангар строкатий, довжина якого становить 28 см при вазі 76 г, а найважчим — тангар білоголовий, довжина якого становить 24 см при вазі 114 г.
Більшість саякових живуть парами або невеликими зграйками по 3-5 птахів, що часто складаються з батьківської пари та їх потомства.
Раціон
Саякові всеїдні, і їх раціон різниться в залежності від роду. Різні види саякових харчуються плодами, насінням, нектаром, частинами квітів і комахами. Одні види шукають комах на гілках або виколупують з-під кори, інші шукають комах на нижній стороні листя, треті ловлять комах в польоті. На одній території може мешкати багато видів саякових, однак спеціалізація на одному способі добуваня їжі змешує міжвидову конкуренцію.
Розмноження
Саякові зазвичай моногамні. Кладка нараховує від одного до п'яти яєць. Насиджують і будують гніздо лише самиці, однак самець приносить самицям корм і разом з самицею піклуються про пташенят.
Систематика і класифікація
Родина Саякові (Thraupidae) була введена в 1947 році німецьким орнітологом Жаном Кабанісом як підродина Thraupinae. Типовим родом є Саяка (Thraupis)[3][4].
Саякові входять до надродини Emberizoidea, разом з найближчими родичами: кардиналовими (Cardinalidae), вівсянковими (Emberizidae), трупіаловими (Icteridae), пісняровими (Parulidae) та іншими. Однак традиційна домолекулярна таксономія базувалась здебільшого на способі живлення. Так, птахів що живляться насінням і мають великий дзьоб відносили до кардиналових, тих, що мають невеликий дзьоб — до вівсянкових, тих, що ловлять комах на землі — до трупіалових, а тих, що живляться плодами — до саякових[5]. Така класифікація була проблематичною, оскільки аналіз за іншими морфологічними ознаками демонстрував протиріччя в класифікації. Починаючи з останніх десятиліть XX століття низка молекулярно-філогенетичних досліджень призвели до повної реорганізації родини саякових. Тепер до саякових включають як тих птахів, що живляться плодами, так і тих птахів, що живляться насінням або нектаром[2].
Одним з наслідків цієї ґрунтовної реорганізації стало те, що для багатьох видів родова назва більше не відповідає родині, до якої вони тепер належать. Так, танагри-широкодзьоби тепер відносяться до кардиналових, а в складі родини Саякові тепер є велика кількість видів, назва яких містить слово "вівсянка"[6][7][8].
Молекулярно-філогенетичне дослідження, опубліковане в 2014 році показало, що низка родів саякових не були монофілітичними[2]. В результаті реорганізації були введені 6 нових родів, 11 родів були відновлені, а 7 родів розформовані[9][8].
Підродина Плюшівничні (Catamblyrhynchinae)
Плюшівник не має близьких родичів і виділяється в окрему підродину. Раніше він поміщався в підродину Catamblyrhynchinae в родині Вівсянкові (Emberizidae) або у власну родину Catamblyrhynchidae[2]..
Підродина Чорночубичні (Charitospizinae)
Чорночубик є ендеміком луків і пасовиськ Бразилії і не має близьких родичів. Раніше він поміщався в родину Вівсянкові (Emberizidae).
Підродина Зернолускні (Saltatorinae)
Птахи з довгими хвостами і товстими дзьобами, ведуть переважно деревний спосіб життя. Раніше поміщалися в родину Кардиналові (Cardinalidae).
В цю підродину зокрема входять відомі Дарвінові зяблики, ендеміки Галапагоських островів і острова Кокос. Більшість з цих птахів раніше відносили до вівсянкових (Emberizidae). Будують куполоподібні або кулеподібні гнізда з бічними входами. Різняться за способом живлення: серед них є споживачі нектару (Coereba, Euneornis), насіння (Geospiza, Loxigilla, Tiaris) і комах (Certhidea).[2]
Підродина Танагрожалібничні (Tachyphoninae)
Більшість з цих видів мешкають на рівнинах. Багато з них статево диморфні і мають декоративні елементи, такі як гребінці.[2]
Це морфологічно різноманітна група, що включає птахів, які живляться насінням (Nesospiza, Sicalis, Catamenia, Haplospiza), безхребетними (Conirostrum), спеціалізовані на бамбуках (Acanthidops), на попелицях (Xenodacnis), на пошуку здобичі серед каміння (Idiopsar). Багато видів мешкають на високогір'ях. Деякі види раніше відносили до піснярових (Parulidae) або вівсянкових (Emberizidae).[2]
↑Storer, Robert W. (1970). Subfamily Thraupinae. У Paynter, Raymond A. Jr (ред.). Check-List of Birds of the World. Т. Volume 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 246—408.
↑Yuri, T.; Mindell, D. P. (May 2002). Molecular phylogenetic analysis of Fringillidae, "New World nine-primaried oscines" (Aves: Passeriformes). Molecular Phylogenetics and Evolution. 23 (2): 229—243. doi:10.1016/S1055-7903(02)00012-X. PMID12069553.
↑Burns, K.J.; Unitt, P.; Mason, N.A. (2016). A genus-level classification of the family Thraupidae (Class Aves: Order Passeriformes). Zootaxa. 4088 (3): 329—354. doi:10.11646/zootaxa.4088.3.2. PMID27394344.
↑ абвгдежBarker, F.K.; Burns, K.J.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2013). Going to extremes: contrasting rates of diversification in a recent radiation of New World passerine birds. Systematic Biology. 62 (2): 298—320. doi:10.1093/sysbio/sys094. PMID23229025.
↑Burns, K.J.; Hackett, S.J.; Klein, N.K. (2003). Phylogenetic relationships of Neotropical honeycreepers and the evolution of feeding morphology. Journal of Avian Biology. 34 (4): 360—370. doi:10.1111/j.0908-8857.2003.03171.x.
↑Klicka, J.; Burns, K.; Spellman, G. M. (2007). Defining a monophyletic Cardinalini: A molecular perspective. Molecular Phylogenetics and Evolution. 45 (3): 1014—1032. doi:10.1016/j.ympev.2007.07.006. PMID17920298.
↑ абвгдBarker, F.K.; Burns, K.J.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2015). New insights into New World biogeography: An integrated view from the phylogeny of blackbirds, cardinals, sparrows, tanagers, warblers, and allies. The Auk. 132 (2): 333—348. doi:10.1642/AUK-14-110.1.
_male.jpg)
