Сатурація киснем крові (англ. oxygen saturation) — у медицині, це частка насиченого киснем гемоглобіну відносно загального гемоглобіну (ненасиченого + насиченого) в крові.

Оксигенація відбувається, коли молекули кисню (${\displaystyle {\ce {O_2}}}$) потрапляють у тканини організму. Наприклад, кров окислюється в легенях, де молекули кисню рухаються з повітря в кров через стінки капілярів у міжальвеолярних перетинках.

Міжнародне позначення: ${\displaystyle {\ce {SO_2}}}$(сатурація кисню), в практичній діагностиці — ${\displaystyle {\ce {SpO_2}}}$, пульсоксиметрія (сатурація кисню та пульс), ${\displaystyle {\ce {SvO_2}}}$^[1] — сатурація венозної крові.

В Україні, згідно з офіційними документами, ${\displaystyle {\ce {SaO_2}}}$ — насичення артеріальної крові киснем ^[2]

Організм людини вимагає і регулює достатньо точний і специфічний баланс кисню в крові. Нормальний рівень насичення киснем артеріальної крові у людини становить 95-100 відсотків^[3]. Якщо рівень нижче 90 відсотків, він вважається низьким і називається гіпоксемією^[4]. Рівень кисню в артеріальній крові нижче 80 відсотків може поставити під загрозу функціонування органів, таких як мозок та серце і може призвести до зупинки дихання і/або серця. За такої ситуації необхідна негайна медична лікувальна корекція. Проте, критичне насичення киснем організму людини є також небезпечним.

Для медичної корекції може застосовуватися киснева терапія, яка сприяє підвищенню рівня кисню в крові.

Оксигенація зазвичай використовується для позначення медичного насичення киснем.

Сатурацію визначають двома основними методами:

• інвазивним
• неінвазивним

З неінвазивних методів, розповсюдженими є пульсоксиметрія, газова оксиметрія.

• Пульсоксиметр
• Оксигенотерапія
• Кисневий концентратор

• Стандарти ведення пацієнтів із захворюваннями органів дихання у загальнолікарській практиці. – Полтава : Дивосвіт, 2018. – 252 с. Ел.джерело ISBN 9786176332329 (С.41, 155)

Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.