Вперше сатархи локалізуються у Пн. Тавриці, а саме в Тафрах[3]. У Помпонія Мели сатархи заселяють ту частину Меотіди, що біля Болота (Сивашу).[4] У 20-х рр. II ст. до н. е. з сатархами вдало бореться Посідей Посідеєв — один з найвпливовіших еллінів скіфського династа Скілура. Можливо, були інкорпоровані до Тавроскіфії за часів Скілура, про що він й повідомляє у своїй відомій посвяті Ахілу:
Ахілу, володарю острова, присвятив Посідей Посідеїв, здолавши сатархів, що займались піратством.[5]
У повідомленні яке датується пізнішим часом (можливо, що після походу Плавція Сільвана до Таврики у 63(64)р.) Пліній подає детальний опис поділу Таврики на окремі племена та міста, у якому згадано і сатархів, але вже на іншому місці — у Пд.- Сх. Тавриці. («У горах живуть скіфотаври: на заході вони межують з Херсонесом, на сході з Сатархською Скіфією.»[6]).
У описі Таврики Клавдій Птолемей згадує місто грец.Σατάρχη — Сатархе (Ptol., Geo., III, 6, 6).
Існує думка, що сатархи належали до етнічного масиву, відомого нам як тохари.[7]
Подальша історія сатархів невідома. Ймовірно, були асимільовані іншими кочовими етносами.
Джерела
↑(рос.)Скрипкин А. С. О времени появления аланов в Восточной Европе и их происхождении. Историко-археологический альманах, No 7, Армавир, 2001.
↑(лат.)Gaius Plinius Secundus "NATURALIS HISTORIA», IV, 26, 85. «iugum ipsum Scythotauri tenent; cluduntur ab occidente Cherroneso Nea, ab ortu Scythis Satarcis.»
↑(рос.) Десятчиков Ю. М., 1973. Сатархи. ВДИ. № 1.