Сарач Мордехай Сімович

Сарач Мордехай Сімович
Народився1845
Євпаторія, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер17 лютого (2 березня) 1903
Євпаторія, Таврійська губернія, Російська імперія
ПохованняКараїмський цвинтар у Євпаторіїd
Країна Російська імперія
ДіяльністьГаббай, громадський діяч, меценат
Нагороди
Медаль «За старанність»

Мордехай (Марк) Сарач (1845, Євпаторія, Таврійська губернія — 17 лютого (2 березня) 1903, Євпаторія, Таврійська губернія) — караїмський громадський діяч, габбай, меценат. Спадковий почесний громадянин.

Біографія

Довгі роки був габбаєм (старостою) караїмської громади Євпаторії; був головою Євпаторійського сирітського суду і гласним міської думи Євпаторії[1][2]. У січні 1901 року пожертвував 25 тисяч рублів для будівництва в Євпаторії театру та традиційної народної аудиторії. Аудиторія ім. А. С. Пушкіна, призначена для читання публічних лекцій, була побудована в 1904 році, а будівля міського театру ім. А. С. Пушкіна — в 1910 році[3][4].

Помер 17 лютого (2 березня) 1903 року[3].

Театр ім А. С. Пушкіна в Євпаторії

Родина

Був одружений з євпаторійськоою караїмкою Тотеш Туршу, з якою у нього були сини:

  • Борис Сарач (1879—1974, Париж) — адвокат, присяжний повірений, міський голова Євпаторії в 1917—1919 рр.[2]
  • Мойсей Сарач (1882—1938) — юрисконсульт, розстріляний в 1938 році в Запорізькій області[5][6].
  • Арон Сарач (? — 1918) — купець, поміщик і громадський діяч. Убитий в Євпаторії в ніч на 1 березня 1918 року під час червоного терору[7].
  • Семен (Сима) Сарач (? — 1959 Франція) — мільйонер, батько благодійника і караїмського громадського діяча Михайла Сарача.
  • Соломон Сарач (1893—1929, Москва) — юрист[8].

Пам'ять

У 2010 році в будівлі Євпаторійського театру ім. А. С. Пушкіна у зв'язку з його 100-річним ювілеєм було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про Мордехая Сарача[9].

Примітки

  1. ↑ Струнина В. Н. Первый городской архитектор Евпатории А. Л. Генрих. — Architecture and Modern Information Technologies. — 2018. — № 4 (45). — С. 117. — ISSN 1998-4839.
  2. ↑ а б Ельяшевич, 1993.
  3. ↑ а б Кутайсова М. В., Кутайсов В. А.. Дуван С. Э. Я люблю Евпаторию / ред. Т. Н. Смекалова. — 2-е изд. — Симферополь : Феникс, 2013. — С. 53. — ISBN 978-617-671-034-9.
  4. ↑ Евпатория: Древний мир. Средние века. Новое время / В. А. Кутайсов, М. В. Кутайсова.
  5. ↑ Національний банк репресованих (укр.). Процитовано 30 червня 2020.
  6. ↑ Хілліг Г. Москва contra Ленінград. Повертаючись до теми: Антон Макаренко і Наталя Гірей (друга частина). — Постметодика. — 2010. — № 4 (95). — С. 32—35. — ISSN 1815-3194.
  7. ↑ Прохоров Д. А. Общественные, национально-культурные объединения и органы конфессионального самоуправления крымских караимов в 1917-1920 гг.. — Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. — 2009. — Вип. XV. — С. 592.
  8. ↑ Кончина старейшего караима Москвы. — Караимские вести. — 2013. — № 1 (107). — С. 10.
  9. ↑ Сохранение исторической памяти

Література