PROFILPELAJAR.COM

Сараджишвілі Давид Захарович
Сараджишвілі Давид Захарович
груз. დავით ზაქარიას ძე სარაჯიშვილი
Народився	28 жовтня 1848 або 1848; Тифліс, Російська імперія
Помер	20 червня 1911 або 1911; Тифліс, Російська імперія
Поховання	Дідубійський пантеон і Кашветі
Країна	Російська імперія
Діяльність	бізнесмен, філантроп
Alma mater	Перша тифліська чоловіча гімназіяd (1866), Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d] і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла (1871)
Автограф
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Давид Захарович Сараджишвілі (Сараджев; груз. დავით ზაქარიას ძე სარაჯიშვილი; 1848–1911) — грузинський вчений, підприємець і меценат. Засновник кількох коньячних заводів, серед яких Тбіліський, Єреванський, Кизлярський та Каларашський.

Біографія

Давид Сараджишвілі народився 28 жовтня 1848 року в Тифлісі. Батько — купець Захар Давидович Сараджишвілі (1810—1880). Мати — Єлизавета Саванелі. Сестри — Катерина та Марія^[2].

У 1866 році він з відзнакою закінчив Першу класичну гімназію Тифліса. Після чого вступив на факультет природознавства Петербурзького університету, проте через рік продовжив навчання в Німеччині в Гейдельберзькому університеті. Закінчив університет у 1871 році, отримавши ступінь доктора хімічних та філософських наук^[3] .

Після навчання вивчав сільське господарство в німецьких містах Гоффенгайм та Галле. З 1878 по 1879 вивчав виноробство у Франції, де познайомився з виноградарем Жаном Батистом Камю^[4], засновником Коньячного Будинку Камю, який надалі допомагав Сараджишвілі технічними засобами для виробництва коньяку. В 1880 Сараджишвілі повернувся в Тифліс. У травні 1880 року помер його батько і залишив спадок у розмірі 700 000 рублів. Восени 1880 року Сараджишвілі одружувся з Катериною Поракішвілі. Подружжя у шлюбі дітей не мало^[3]^[2].

На початку 1880-х років Сараджишвілі подорожує, вивчаючи роботу підприємств з виробництва міцного алкоголю. У 1884-85 роках заклав фундамент під будівництво майбутнього Тбіліського коньячного заводу, який відкрився у 1888 році. В 1885 Сараджишвілі разом зі своїм тестем Іваном Поракішвілі купив у Дагестані винокурні цехи і створив Кизлярський коньячний завод^[5]. Також 1885 року в Тифлісі Сараджишвілі побудував ректифікаційний завод з перегонки фруктової та виноградної горілки. У 1887 році у Тифлісі відкрив лікерний завод^[3]. У1894 відкрив коньячний завод в Єревані, в 1895 в Калараші, а 1896 в Баку^[6]. Також він володів горілчаним заводом у Владикавказі^[3].

Сараджишвілі першим на своїх підприємствах у Російській імперії почав виготовляти коньяк шляхом витримування виноградного спирту в бочках із гірського кавказького дуба^[7]^[8]. Підприємства Сараджишвілі займали майже монопольне становище у Російській імперії. Загальний обсяг продукції в 1890 становив — майже 218 тисяч пляшок, а в 1910—600 тисяч пляшок^[9] .

За заслуги у виробництві алкогольних напоїв Сараджишвілі отримав звання комерції радник, а в 1913 його компанія отримала звання «Постачальник двору Його Імператорської Величності»^[4] .

В останні роки Сараджишвілі був тяжко хворий — у нього виявили рак. Помер 20 червня 1911 року. Похоронна служба пройшла у храмі Сіоні. Промову на похоронній процесії вимовив поет Акакій Церетелі. Сараджишвілі був похований на Дідубійському пантеоні . У 1938 році рештки подружжя був переміщені на нове місце. З ініціативи засновника та президента акціонерного товариства «Сараджишвілі» Гуджі Бубутеїшвілі в 1995 році рештки Давида Сараджишвілі та Катерини Поракішвілі були перепоховані біля церкви Кашветі^[3]^[10] .

Благодійність

Давид Сараджишвілі займався благодійністю, підтримував багатьох відомих грузинських художників та музикантів. Сараджишвілі був ініціатором створення комітету, який займався фінансуванням талановитої молоді та видавав стипендії на здобуття освіти у Росії та за кордоном. Серед стипендіатів Сараджишвілі були композитори Захар Паліашвілі, Дмитро Аракішвілі, Мелітон Баланчивадзе, Коте Поцхверашвілі, Іа Каргаретелі; художники Георгій Габашвілі, Мойсей Тоїдзе, Григол Месхі; скульптор Яків Ніколадзе; співаки Вано Сараджишвілі, Валеріан Кашакашвілі; вчений Філіппе Гогічашвілі; майбутній грузинський патріарх Калістрат^[11]^[12] . Спонсував археологічні розкопки під керівництвом Еквтіме Такаїшвілі. Також Сараджишвілі був меценатом будівництва будівлі дворянської гімназії (зараз Тбіліський державний університет)^[3] .

Надавав допомогу грузинським соціал-демократам, зокрема 1910 року, за даними департаменту поліції, виділяв щомісячну стипендію у розмірі 150 рублів політику Ною Жорданії^[2].

Примітки

↑ ^а ^б ^в Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
d:Track:Q47757534 d:Track:Q2826570
↑ ^а ^б ^в Андрей Островский. Кто стоял за спиной Сталина?. — СПб : ОЛМА Медиа Групп, 2002. — С. 625. — ISBN 5-7654-1771-X.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Бескорыстные меценаты // Тифлисский журнал. — 2013. — № 1 (13 декабря). — С. 23—24. Архівовано з джерела 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
↑ ^а ^б Екатерина Микаридзе (5 липня 2016). Давид Сараджишвили: история бескорыстного бизнесмена и патриота. sputnik-georgia.ru (рос.). Sputnik Грузия. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 1 грудня 2018.
↑ Тинчуев Саид. Сокровища кизлярских коньяков // Пъеътровские ведомости. — 2013. — № 23. — Число 27 (09). — С. 6—8. Архівовано з джерела 29 грудня 2018.
↑ Филиппов Антон. «ОН БЫЛ БЕЗУМНО ОХВАЧЕН ИДЕЯМИ СВОЕГО ДЕЛА…» // Труд. — 2001. — № 211. — Число 15 (11). Архівовано з джерела 11 жовтня 2018. Процитовано 13 листопада 2021.
↑ Кизлярский коньяк: традиционный вкус и верность качеству (рос.). Комсомольская правда. 21 вересня 2009. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
↑ Яценко Наталья. Коньяк не терпит суеты // Эксперт Юг. — 2009. — № 30—31. — Число 17 (8). Архівовано з джерела 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
↑ [1] — Litres, 2018. — 480 с. Архівовано з джерела 13 листопада 2021
↑ Храм Кашвети. travelgeorgia.ru (рос.). Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 1 грудня 2018.
↑ Екатерина Микаридзе (25 жовтня 2018). Что связывает тбилисский Дом писателей с «Титаником» и Мандельштамом. sputnik-georgia.ru (рос.). Sputnik Грузия. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 1 грудня 2018.
↑ Мария Сараджишвили (2017-03=27). Каллистрат (Цинцадзе) – патриарх непростого времени. pravoslavie.fm (рос.). Интернет-журнал «Православие.фм». Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 1 грудня 2018.