PROFILPELAJAR.COM

Сан-П'єтро-Мартіре
Сан-П'єтро-Мартіре
	45/27/18.5/N/12/21/09.4/E
Тип споруди	церква
Розташування	Італія, Венеція
Початок будівництва	1348
Кінець будівництва	1417
Стиль	Ренесанс
Належність	Католицизм
Єпархія	Венеційський патріархат
Оригінальна назва	італ. San Simeon Piccolo
Епонім	Петро з Верони
Присвячення	Петро з Верони
	Сан-П'єтро Мартіре (Італія)
	Сан-П'єтро Мартіре у Вікісховищі

Церква Сан-Пьетро Мартіре або Святого Петра Мученика (італ. San Pietro Martire) — католицький храм на острові Мурано, у Венеційській лагуні, присвячений домініканському монаху мученику Петру Веронському^[1].

Історія

Перший храм був побудований між 1348 і 1363 роками разом із монастирем домініканського ордену за наказом Марко Міхієля, венеціанського патриція, і присвячений святому Івану Хрестителю. Храм був освячений 17 вересня 1417 року. У 1474 році храм повністю згорів. Після пожежі храм був перебудований і розширений і знову відкритий у 1511 році, присвячений святому Петру Веронському.

Згідно з указом Наполеонівського королівства Італії від 5 червня 1805 року у Венеції був розпочатий процес скасування та перетворення церков і монастирів, а також зміни меж парафій. Церква була закрита в 1806 році, кілька років після падіння Венеціанської республіки, і знову відкрита для богослужінь тільки в 1813 році.

Монастир був захоплений військовими, а твори мистецтва з нього були передані до Галереї Академії. В монастирських будівлях, після їх часткового зносу, розміщувалась початкова школа, пізніше вони служили майстернею художнього скла, а потім використовувалися поштовою службою. 27 жовтня 1813 року колишня монастирська церква стала парафіяльною церквою, функції якої були офіційно передані їй від перебуваючої у руїнах церкви Святого Стефана. Нова парафія спочатку називалася Святих апостолів Петра і Павла, але в 1839 році вона повернулася до початкової назви Сан-Пьетро Мартіре. До церкви були перенесені твори мистецтва з інших розібраних церков і монастирів на Мурано та інших островах. Портик, прилеглий до західної стіни церкви, був перенесений з розібраного сусіднього монастиря Санта-Кьяра в 1924 році під час реставрації 1922—1928 років. У цей же період були відкриті початкові стелі та фрески святих над колонами.

Зараз це одна з двох діючих парафіяльних церков на острові Мурано.

Архітектура

Церква стоїть паралельно Ріо-деі-Ветрай (італ. Rio Dei Vitrai), важливому водному шляху острова Мурано. Цегляний неоштукатурений фасад, звернений на невеликий майданчик, візуально розділений пілястрами та двома крученими вікнами. Посередині фасаду знаходиться велике кругле вікно, а під ним розташований портал XVI століття. Бічні стіни розділені лопатками та пряслами, декорованими по карнизу множиною малих арок. До лівої стіни прилягає портик в готичному стилі з аркадами та колонами, залишок старовинного монастиря сусідньої церкви Санта-Кьяра. Також ліворуч знаходиться величезна дзвіниця 1498—1502 років.

Ліворуч від храму знаходиться дзвіниця, яку датують 1498—1502 роками.

Інтер'єр

Інтер'єр має план базиліки з трьома нефами, розділеними двома рядами масивних колон. Кожна нефа завершується півкруглою апсидою. Просторий пресвітерій перекритий циліндричним склепінням і обрамлений двома невеликими капличками. Крім головного вівтаря, в приділах є шість алтарів, по три в кожному.

Примітки

↑ Церква Сан-Пьетро Мартіре Le Chiese delle Diocesi italiane(італ.)

Література

M. Brusegan Le chiese di Venezia, Newton Compton Editori
G. Beorchia La chiesa di San Pietro Martire, Stamperia Fabrizio Olivetti, Venezia 1980
G. Lorenzetti. Venezia e il suo estuario. Guida storico-artistica. — Soggetto: Architettura e Arte Religiosa, Città. — Venezia, ristampa Padova 2002 : Alfieri, 1926. — С. 478—479.