Муніципальне гімнастичне товариство «Самп'єрдарензе» (італ.Società Ginnastica Comunale Sampierdarenese) — італійський спортивний клуб, створений 6 червня 1891 року. В даний час активно працює виключно гімнастична секція.
Найбільш відома футбольна секція, віце-чемпіон Італії у сезоні 1921/22, яка існувала до 1946 року, коли було об'єднана з клубом «Андреа Дорія» у нову футбольну команду «Сампдорія».
Багато спортсменів з «Самп'єрдаренезе» представляли Італію на Олімпіадах[1]. Так Каміло Паванелло[it] взяв участь на Олімпійських іграх1900року в Парижі, ставши першим гімнастом з Італії, який взяв участь в Олімпійських іграх. Однак його участь в Олімпіаді залишилась майже не поміченою в Італії, оскільки італійський король Умберто I був убитий саме в день змагань Каміло.
Кульмінації було досягнуто на іграх в Антверпені 1920 року, в яких взяли участь дев'ять самп'єрдаренезців, при цьому четверо з них (Фернандо Бонатті, Луїджі Камб'ясо, Ромуальдо Гільйоне і Джобатта Тубіно) здобули золоті нагороди, а П'єтро Б'янкі здобув срібло у важкій атлетиці.
Загалом команді вдалося відправити своїх гімнастів на всі розіграші Олімпійських ігор до Другої світової війни, вигравши ще дві золоті медалі у 1924 та 1932 роках (відповідно Камбіасо та Оресте Капуццо, обидва у гімнастиці).
Востаннє представники команди брали участь у Олімпіадах 1952 та 1956 років.
Футбольна секція «Самп'єрдаренезе» була заснована 19 березня 1899 року.[2][3][4] Його ігровим майданчиком була Piazza d'Armi del Campasso, хоча в перші роки він також періодично використовував поле Саулі-ді- Рівароло та інші спортивні поля Самп'єрдарени, району Генуї. Перша форма була білою з горизонтальною чорною смугою.
Історична перша форма команди
«Самп'єрдаренезе» був включений у лігурійський відбірковий раунд чемпіонату Італії 1900 року, зігравши лише одну гру проти «Дженоа» (про що повідомляє генуезька газета Il Caffaro), перемога в якій дозволила б молодій команді отримати доступ до фінальної частини національної першості.[5][6]Втім гра завершилась поразкою 0:7, чому також сприяла травма самп'єрдаренезця Фердінандо Арньє, який залишив свою команду в меншості на більшу частину гри[7].
«Самп'єрдарензе» не зіграв жодного чемпіонату з 1901 по 1915 рік, до початку Великої війни, виступаючи на місцевому рівні. Тим часом футбольна секція спортивного клубу стала незалежним клубом у 1911 році[8].
Заявившись на чемпіонат в 1919 році, вони включили до свого складу багатьох гравців розпущеного клубу «Лігуре», на честь якого до чорної лінії на своїй формі додали лігурійську червону лінію на ігровій формі.
Клубу вдалося досягти хороших результатів і у сезоні 1921/22 команда дійшла до фіналу чемпіонату Італії, де у матчі-переграванні програла «Новезе» на нейтральному полі у Кремоні.
Склад «Самп'єрдаренезе» у 1920 році.
Влітку 1923 року команда провела турне по Іспанії, граючи серед іншого проти баскського «Сан-Себастьяна», попередника клубу «Реал Сосьєдад».
«Ла Домінанте» та «Лігурія» (1927—1931)
У 1927 році з приходом фашистської диктатури команда була об'єднана з іншим місцевим колективом «Андреа Дорія» у єдину команду «Ла Домінанте». Після двох сезонів у вищому дивізіоні клуб вилетів до новоствореної Серії B на сезон 1929/30, що став першим професійним сезоном в Італії, де клуб фінішував третім.
Для новоствореної чорно-зеленої команди був збудований абсолютно новий стадіон «Літторіо» в Корнільяно, тепер на його місці знаходиться автобусний парк. Фашистський режим у той період виступав за рішучу політику злиття команд з одного міста, щоб зменшити сильне суперництво та гарантувати присутність якомога більшій кількості міст у чемпіонаті країни. У 1930 році, з метою поліпшити невтішні результати минулих сезонів, до команди приєдналася ще одна команда з найближчого передмістя Генуї, «Корнільянезе», утворивши клуб «Лігурія».
Відновлення «Самп'єрдаренезе» (1931—1937)
Втім це об'єднання призвело до ще більш катастрофічних результатів — 18 місце і виліт до третього дивізіону. Тоді у 1931 році, беручи до уваги невдачу проекту, який повинен був призвести до створення сильної команди в Генуї, фашистські ієрархи викликали старих керівників «Самп'єрдаренезе» з проханням відновити клуб. Відповідь була ствердною, і команда відразу почала показувати результат — 1932 року вона повернулась до Серії Б, а 1934 року і до Серії А.
Відроджена «Лігурії» (1937—1944)
Після трьох чемпіонатів у вищому дивізіоні, клубу 1937 року повернули назву «Лігурія», однак цього разу клуб зберіг історичну форму з червоно-чорною полосою. Нову зміну назви вважали необхідною, щоб дозволити компанії Ansaldo, яка ставала основним орієнтиром у міській економіці, фінансово допомогти команді. Для цього команда повинна була представляти не лише район, хоч і важливий, а ціле місто. Відроджена «Лігурія» зіграла ще п'ять чемпіонатів Серії А та один Серії Б до сезону 1943/44, коли футбол перевала війна.
Останні роки і утворення «Сампдорії» (1945—1946)
1945 року Комісія FIGC під головуванням Джованні Мауро відновила всі права на спорт, скасовуючи примусові злиття, проведені фашистським режимом. Таким чином «Самп'єрдаренезе» вдруге було відновлено і відразу включено до чемпіонату Верхньої Італії.
У першому післявоєнному чемпіонаті команда посіла останнє місце і наприкінці сезону через безперервні фінансові проблеми 12 серпня 1946 року змушена була об'єднатись із клубом «Андреа Дорія», іншою генуезькою командою. Від союзу народилася нова команда «Сампдорія». Тим часом група колишніх членів AC Sampierdarenese вирішила у червні того ж року створити Аматорський спортивний союз «Самп'єрдаренезе 1946» — команду, яка відтоді зберігає пам'ять про клуб, заснований у 1899 році, не вимагаючи при цьому ніякої історичної спадкоємності з ним.
«Самп'єрдаренезе» зіграв у 8 генуезьких дербі проти «Дженоа» та «Андреа Дорія» у вищому дивізіоні країни. Остання історична поява форми «Самп'єрдарене» в Серії А датується 27 січня 1947 року, коли її одягнула «Сампдорія» на гру проти «Наполі», ймовірно, через хроматичні проблеми на чорно-білих телевізорах.
Вшанування пам'яті
У сезоні 1996/97 років «Сампдорія» віддячила родоначальників святковою формою до своєї п'ятдесятої річниці, як мала вигляд форми «Андреа Дорія» спереду та «Самп'єрдарене» ззаду.
10 березня 2019 року «Сампдорія» вийшла на поле проти Аталанти у новій формі «Самп'єрдаренезе», щоб відсвяткувати 120 років від дня заснування цієї історичної команди.[9]
«Самп'єрдаренезе» може похвалитися двома гравцями, що виступали за збірну Італії: Ерколе Карціно зіграв у матчі Швейцарія — Італія 6 листопада 1921 року (на який також були викликані його товариші по команді Ренато Болдріні та Себастьяно Рамассо, які, однак, не вийшли на поле) та Бруно Вентуріні, воротар, олімпійський чемпіон у Берліні 1936 року. Ерколе Карціно також був у складі національної збірної, яка брала участь у Іграх Олімпіади 1924 року, але там не виходив на поле. Крім того, Джованні Баттістоні викликався до збірної в той період, коли ім'я клубу було змінено на «Лігурія».
Dellachà, Gino (2016). Una storia biancorossonera - Il calcio a San Pier d'Arena dal tempo dei pionieri del Liguria alla Sampdoria. Genova: Edizioni Sportmedia.
Padovano, Aldo (2005). Accadde domani... un anno con il Genoa. Genova: De Ferrari. ISBN88-7172-689-8.
Tomati, Franco (1992). Genoa Amore mio. Nuove Edizioni Periodiche.
Alessandro Carcheri, Quando del lupo l'ululato sentiranno.Storia della Sampierdarenese, Rovereto (TN), Boogaloo Publishing, 2013. ISBN 9788897257943.
Nino Gotta, Pierluigi Gambino, 1000 volte Sampdoria, Genova, De Ferrari, 1991
Giuseppe Paolo Mazzarello, Sampierdarenese Ginnastica, 2010
Maurizio Medulla, Sampierdarena.Vita e immagini di una città, Genova, De Ferrari, 2007
Silvio Mario Parodi, S.G.C. Sampierdarenese. 1891—1991, cento anni di storia, un secolo di sport, 1992
Tito Tuvo, Marcello G. Campagnol, Storia di Sampierdarena, Genova, D'Amore Editore, 1975
.svg){kind=small}
