Савченко Віктор Григорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савченко.
Віктор Григорович Савченко
Народився17 вересня 1952(1952-09-17) (72 роки)
Атамань, Херсонська область, Українська РСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьбоксер, політик
Alma materДніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту
Науковий ступіньдоктор педагогічних наук[d]
Знання мовукраїнська і російська
Посаданародний депутат України[1]
Партіянезалежний політик
Вага71 кг[2]
Зріст172 см
Нагороди
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Україна Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний 7 серпня 1994 — 12 травня 1998
Спортивні медалі
Представник СРСР СРСР
Бокс
Олімпійські ігри
Бронза Монреаль 1976 до 71 кг
Срібло Москва 1980 до 75 кг
Чемпіонат світу
Золото Белград 1978 до 71 кг
Чемпіонат Європи
Срібло Катовіце 1975 до 71 кг
Золото Галле 1977 до 71 кг
Срібло Кельн 1979 до 71 кг

Віктор Григорович Са́вченко (нар. 17 вересня 1952(19520917), с. Атамань, Генічеський район, Херсонська область) — український боксер, дворазовий призер Олімпійських ігор, доктор педагогічних наук (1997), професор (1996), ректор Дніпропетровського інституту фізичної культури і спорту, член президії Федерації боксу України, голова Федерації боксу Дніпропетровської області, член Національного Олімпійського комітету України. Народний депутат України 2-го скликання.

Біографія

  • Батько Григорій Тимофійович (1919—1983) — робітник;
  • мати Віра Омелянівна (1918—1954) — колгоспниця;
  • дружина Надія Сергіївна (1951) — домогосподарка;
  • дочка Олена (1974) — лікар-дерматолог.

Дніпропетровський інститут фізичної культури, тренерський факультет (1976—1980), тренер-викладач; докторська дисертація «Основи психологічної підготовки спортсменів високої кваліфікації (на матеріалі боксу)» (Український державний університет фізичного виховання і спорту).

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від Блоку НДП, № 225 в списку. На час виборів: ректор Дніпропетровського інституту фізичної культури і спорту, член НДП.

  • 1969—1971 — токар Південного машинобудівного заводу.
  • 1971—1972 — токар УМС-3 тресту «Дніпроважбудмеханізація».
  • 1972—1973 — слюсар спортивної бази тресту № 17 м. Дніпропетровська.
  • 1973—1982 — інструктор фізичної культури Дніпропетровського облспорткомітету.
  • 03.1982-09.1997 — завідувач кафедри боксу, боротьби і важкої атлетики Дніпропетровського державного інституту фізичної культури та спорту.

Академік Української академії політичних наук (1998). Академік Української академії наук (1998). Дійсний член Петровської академії наук і мистецтв (Санкт-Петербург).

Почесна грамота Президії ВР УРСР (1976). Почесна грамота ВР України (2005). Медаль «За трудову доблесть» (1980). Відмінник освіти України (2002). Нагрудний знак «Петро Могила» (2005, Міністерство освіти і науки України).

Почесний громадянин міста Дніпро. Звання присвоєно у 2018 році.

Спортивна кар'єра

Неодноразовий чемпіон України, чемпіон СРСР (1977, 1980), чемпіон Європи (1977), чемпіон світу (1978), срібний призер чемпіонатів Європи (1975, 1979), дворазовий призер Олімпійських ігор (1976, 1980).[3]

Чемпіонат Європи 1975

(вагова категорія до 71 кг)

  • В 1/8 фіналу переміг Светомира Белича (Югославія)
  • У 1/4 фіналу переміг Александру Тирбоя (Румунія)
  • У 1/2 фіналу переміг Міхая Рапчака (Угорщина)
  • У фіналі програв Веславу Рудковському (Польща)

Олімпійські ігри 1976

Чемпіонат Європи 1977

  • В 1/8 фіналу переміг Василе Дідеа (Румунія)
  • У 1/4 фіналу переміг Желю Стефанова (Болгарія)
  • У 1/2 фіналу переміг Єжи Рибіцького (Польща)
  • У фіналі переміг Маркуса Інтлекофера (ФРН)

Чемпіонат світу 1978

  • У 1/4 фіналу переміг Ерола Келоглу (Туреччина)
  • У 1/2 фіналу переміг Єжи Рибіцького (Польща)
  • У фіналі переміг Луїса Мартінеса (Куба)

Чемпіонат Європи 1979

  • В 1/8 фіналу переміг Ульфа Теркільдсена (Данія)
  • У 1/4 фіналу переміг Василе Гіргаву (Румунія)
  • У 1/2 фіналу переміг Маркуса Інтлекофера (ФРН)
  • У фіналі програв Міодрагу Перуновичу (Югославія)

Олімпійські ігри 1980

(вагова категорія до 75 кг)

  • У першому раунді змагань переміг Даміра Шкаро (Югославія)
  • У другому раунді змагань переміг Роберта Пфітчера (Австрія)
  • У 1/4 фіналу переміг Манфреда Траутена (НДР)
  • У 1/2 фіналу переміг Єжи Рибіцького (Польща)
  • У фіналі програв Хосе Гомесу (Куба)

Входив до складу збірної СРСР з боксу з 1975 року по 1982.

Заслужений майстер спорту СРСР (1978).

Політика

Народний депутат України II скликання з серпня 1994 (2-й тур) до квітня 1998, Ленінський виборчій округ № 80 Дніпропетровської області, висунутий трудовим колективом. Голова підкомітету з питань фізичної культури і спорту Комітету з питань молоді, спорту і туризму. Член групи «Єдність».

Автор

Посібники

  • «Основы психологии современного бокса» (1996);
  • «Футбол» (1997, співав.);
  • «Психолого-педагогическое обеспечение физической подготовки юного боксера» (1999).

Монографії

  • «Психология двигательной деятельности юных боксеров» (1997);
  • «Проблемы психологии профессионального бокса» (1997).

Статті

  • «Современные психологические мотоды восстановления работоспособности спортсменов» (1998);
  • «Методологические основы формирования психологических тестов оценки уровня спортивной подготовки спортсменов» (1999);
  • «Резервы повышения эффективности подготовки спортсменов» (2001);
  • «Передумови та ключові ланки фундаменталізації вищої освіти» (2000) та ін.

Захоплення

Спорт, тварини, мистецтво.

Примітки

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  2. ↑ Olympedia — 2006.
  3. ↑ Viktor Savchenko Bio, Stats, and Results. Olympics at Sports-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 21 грудня 2019.

Посилання