Рибинський повіт був центральним повітом Ярославської губернії. На південному заході межував з Мишкінським повітом, на заході - з Мологським, на півночі - з Пошехонським, на півдні - з Угличським.
Рибинський повіт включав Рибинський район, за винятком східної частини (за лінією Панфілово-Шестовська), що входила в Романовський і Борисоглібський повіти (селище Тихвінське на Волзі входило в Рибинський повіт), південний виступ Пошехонського району (на північ від річки Ухри), північну приволзьку частина Мишкинському району. Своїм південно-східним виступом він проникав у Великосільський район, доходячи до річки Юхоть.
Найбільшими землевласниками в повіті були дворяни Хомутови, Михалкови, Голохвастови, князі Ухтомськи.
З 3 лютого 1921 року по 15 лютого 1923 року повіт входив до складу Рибинській губернії. Постановою Президії ВЦВК від 14 листопада 1923 року до Рибинського повіту приєднана більша частина скасованого Мишкінського повіту, північна частина ліквідованого Тутаєвського повіту.
У 1929 році повіт був розформований, його територія увійшла до складу Рибинського округу Іванівської Промислової області.
Населення
За відомостями 1859 року населення повіту становило 73 615 жителів[1].
У 1862 році в Рибинському повіті було 10 волостей[3]: Арефінська, Болобанівська, Георгіївська, Глібівська, Івановська, Нижньо-Нікульська, Миколо-Задубровська, Панфілівська, Спаська, Троїцька.
У 1890 році до складу повіту входило 16 волостей[4]