Реставраціонізм — неоднорідний напрям у християнстві, що виник на ґрунті протестантизму та поділяє частину його підходів, але відкидає вчення про апостольську спадкоємність. Лютеранське вчення про вавилонський полон церкви в добу папства реставраціоністи радикалізують до заперечення присутності церкви в цей період, званий ними Великим відступництвом. Представники реставраційних деномінацій вірили, що ними відновлено християнство у первісному, автентичному вигляді, хоча успішність реставрації в цих деномінаціях сприймалася іншими церквами і групами критично. Вірування реставраціоністів спонукали їхніх адептів повернутися до структури, етики та досвіду первісного християнства, проте такий досвід часто призводив до виходу низки рухів і груп за межі християнської ортодоксії в цілому, і протестантської зокрема. До реставраційних рухів у межах протестантизму відносять такі течії:
