Ральф Вейт (нар.22 червня1928(19280622) — пом.13 лютого2014) — американський актор і політичний активіст. Він найбільш відомий своєю головною роллю Джона Волтона-старшого у серіалі «Волтони» (1972—1981). Він виконував повторювані ролі: Джексона Гіббса, батька Лероя Джетро Гіббса в «NCIS: Полювання на вбивць» і дідуся Сілі Бута в «Кістках». Вейт виконував ролі другого плану в таких фільмах, як «Холоднокровний Люк» (1967), «П'ять легких п'єс» (1970), «Банда Ґріссома» (1971), «Охоронець» (1992) і «Скелелаз» (1993)[1].
Раннє життя
Вейт, старший із п'яти дітей, народився в Вайт-Плейнс 22 червня 1928 року в родині Ральфа Г. Вейта, інженера-будівельника, та Естер (уроджена Мітчелл) Вейт[2]. У 1946 році він закінчив середню школу Вайт-Плейнс. Надто молодий для Другої світової війни, Вейт служив у Корпусі морської піхоти США з 1946 по 1948 рік, потім закінчив університет Бакнелла в Льюїсбурзі. Він недовго працював соціальним працівником. Вейт здобув ступінь магістра в богословській школі Єльського університету та був рукоположеним пресвітеріанським священником і релігійним редактором у Harper & Row, Нью-Йорк, перш ніж вирішив стати актором[3]. Він був учасником літньої театральної програми «Peninsula Players» протягом сезону 1963 року[4].
У 1963 році Вейт дебютував на Бродвеї в ролі міністра у виставі «Марафон 33», сценаристом і режисером якого була Джун Гевок[5]. Далі він з'явився в «Блюзі для містера Чарлі» та протягом 1960-х років постійно працював на Бродвеї та офф-бродвеї[6].
Робота в кіно
З «Вотсони» (1972), Л-П: Ральф Вейт, Річард Томас і Майкл Лернд
Його робота в кіно включала ролі у фільмах «Холоднокровний Люк», «П'ять легких п'єс», «Законник», «Малюк Блу», «Банда Гріссомів», «Земля Чато» та «Холонокровний вбивця». Серед його пізнішого кінодоробку — «Охоронець», роль пілота гелікоптер Френка у фільмі «Скеля» 1993 року та роль таємничого мандрівника в часі у «Пошук у часі» (2002)[7]. Він також озвучив Шедов у пригодницькій стрічці «Дорога додому 2: Загублені у Сан-Франциско».
Пізніша тетральна робота
Вейт здобув особистий тріумф, виконавши роль Вілла Кіддера в п'єсі драматурга Гортона Фута «Молода людина з Атланти», яка отримала Пулітцерівську премію у 1995 році[8].
Особисте життя
Вейт був одружений тричі, два шлюби закінчилися розлученням. Від першого шлюбу мав трьох дочок. Його старша дочка Шерон Вейт померла від лейкемії у 9 років у 1964 році[9]. Ліам Вейт, один із його пасинків, також актор. Після 50 років перебування поодаль від організованої релігії Вейт повернувся до неї у 2010 році та став активним членом пресвітеріанського товариства «Дух пустелі» в Палм-Дезерті, Каліфорнія[3].
Політична участь
Вейт тричі невдало балотувався до Конгресу в Каліфорнії від демократів: у 1990 році він кинув виклик ветерану Республіканської партії Елу Мак-Кендлессу в 37-му окрузі Ріверсайду, програвши 5 %. Через загибель Сонні Боно у 1998 році Вейт балотувався на позачергових виборах по 44-го округу, що на той час знаходився у Палм-Спрінгс[10]. На цих виборах він зазнав поразки від Мері Боно, вдови Сонні, та знову програв їй у листопаді того ж року[11].
21 жовтня 1991 року Вейт представив колишнього губернатора Каліфорнії Джеррі Брауна перед його промовою, в якій той оголосив про висунення своєї кандидатури в президенти від Демократичної партії у 1992 році[12].
Виборча історія
Рік
Представництво
Демократи
Голоси
Відсотки
Республіканці
Голоси
Відсотки
1990
Палата представників США
Округ 37
Джеффрі Джейкобс 29 %
Ральф Вейт 71 %
103,961
44,8 %
Бад Метьюсон 27 %
Ел Мак-Кендлесс 73 %
115,469
49,8 %
1998
Палата представників США
Округ 44 (позачергові вибори)
Ральф Вейт
24,228
28,8 %
Мері Боно
53,755
64 %
1998
Палата представників США
Округ 39 (загальні вибори)
Ральф Вейт
57,697
35,7 %
Мері Боно
97 013
60,1 %
Смерть
13 лютого 2014 року Вейт помер у Палм-Дезерті, штат Каліфорнія, від вікових захворювань у віці 85 років[13]. Він похований на сільському кладовищі Вайт Плейнс у Нью-Йорку.
