Олексій Іванович Радзієвський
Народження	31 липня (13 серпня) 1911(1911-08-13) Умань
Смерть	30 серпня 1979(1979-08-30) (68 років) Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	кавалерія  танкові війська
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1929—1979
Партія	КПРС
Звання	Генерал армії
Командування	2-а гвардійська танкова армія (СРСР), Північна група військ, Туркестанський військовий округ, Одеський військовий округ і Військова академія імені М. В. Фрунзе
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Нагороди інших країн
Радзієвський Олексій Іванович у Вікісховищі

Олексій Іванович Радзієвський (31 липня [13 серпня] 1911(19110813) — 30 серпня 1979) — радянський військовий діяч, генерал армії (1972), Герой Радянського Союзу (21.02.1978). Командувач військ Одеського військового округу (у 1954—1959 роках). Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 5-го скликання. Член ЦК КПУ в 1956—1960 роках. Кандидат військових наук. Професор (1961).

Народився 31 липня (13 серпня) 1911(19110813) року в місті Умань Київській губернії в сім'ї робітника.

Закінчив середню школу. З 1927 року працював формувальником на силікатному (цегляному) заводі в місті Умані.

У Червоній Армії з 1929 року. Член ВКП(б) з 1931 року.

В 1931 році закінчив кавалерійську школу. З 1931 року служив в 49-му кавалерійському полку: командир кавалерійського взводу, з 1932 — начальник штабу ескадрону, з 1934 — командир ескадрону.

В 1938 році закінчив Військову академію РСЧА імені Фрунзе.

В 1938—1939 р. — помічник начальника 1-ї частини штабу 18-ї гірничо-кавалерійської дивізії Середньоазіатського військового округу у місті Кушка Туркменської РСР.

У 1941 році закінчив Військову Академію Генерального штабу РСЧА імені Ворошилова. З 1941 року — начальник штабу 53-ї кавалерійської дивізії Західного Особливого військового округу.

Учасник німецько-радянської війни з 1941 року. З липня 1941 року — начальник штабу 53-ї кавалерійської дивізії 29-ї армії Західного фронту. З грудня 1941 року — начальник штабу 2-го кавалерійського корпусу, з липня 1942 року по лютий 1944 року — начальник штабу 1-го гвардійського кавалерійського корпусу на Західному і Південно-Західному фронтах. У березні 1942 року виконував обов'язки командира корпусу.

З лютого 1944 року — начальник штабу 2-ї гвардійської танкової армії на 1-му та 2-му Українському фронтах. У липні 1944 — січні 1945 року, в період лікування після важкого поранення командарма Богданова, командував цією армією на 2-му Українському і 1-му Білоруському фронтах.

В 1945—1947 р. — начальник штабу 2-ї гвардійської танкової армії Північної групи військ (Польща). В 1947 — 1950 р. — командувач 2-ю механізованою армією Північної групи військ.

У вересні 1950 — липні 1952 р. — головнокомандувач військ Північної групи військ (Польща).

У липні 1952 — квітні 1953 р. — командувач військ Туркестанського військового округу.

У квітні 1953 — травні 1954 р. — начальник бронетанкових і механізованих військ Збройних сил СРСР.

У травні 1954 — червні 1959 року — командувач військ Одеського військового округу.

У червні 1959 — квітні 1968 р. — 1-й заступник начальника Військової академії Генерального штабу Міністерства оборони СРСР. У листопаді 1964 — березні 1965 р. — виконувач обов'язків начальника Військової академії Генерального штабу.

У квітні 1968 — липні 1969 р. — начальник Головного управління Військово-навчальних закладів Міністерства оборони СРСР.

У липні 1969 — лютому 1978 р. — начальник Військової академії імені Фрунзе Міністерства оборони СРСР.

У лютому 1978 — серпні 1979 р. — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі.