PROFILPELAJAR.COM

Руслан Підгорний;
Персональні дані
Дата народження	25 липня 1977 (47 років)
Місце народження	Вінниця, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Зріст	1.80 м
Вага	70 кг
Командна інформація
Тип гонщика	Роздільник
Професійні команди
2000; 2001; 2002; 2003; 2004; 2004; 2005—2007; 2008; 2009—2010; 2011;	Zoccorinese; Site; De Nardi; Marchiol; LPR; Centro Convenienza Esse; Tenax; LPR; ISD; Vacansoleil;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Підгорний.

Підгорний Руслан Віталійович (25 липня 1977, Вінниця^[3]) – український професійний велогонщик, який виступав за такі команди, як De Nardi, Marchiol, LPR, Tenax, ISD та ін.^[2] В 2011 році завершив професійну кар’єру. Останньою командою для українця стала голландська Vacansoleil-DCM.^[3] За свою кар’єру Підгорний ставав чемпіоном світу в командній гонці переслідування на треку в 1998 році (разом із Олександром Симоненком, Сергієм Матвєєвем і Олександром Феденком), дворазовим чемпіоном Європи на треку в індивідуальній гонці і груповій гонці в 1999 році, чемпіоном України в 2008 році, а також брав участь в Олімпіаді 2008 року. Заслужений майстер спорту.^[1]^[4]

Кар'єра

Велоспортом Підгорний почав займатися у 12 років. Його першим тренером був Василь Михайлович Пастернак^[1]. У 15 років він потрапив у Білу Церкву в Центр олімпійської підготовки КОСДЮШОР «Промінь», де його тренером став Чмирук Дмитро Архипович. До 1997 року в основному виступав на треку, іноді – на шосе, входив до резерву Олімпійської збірної. З 1997 року Руслан Підгорний приєднався до збірної України в Італії. За цей рік він проїхав 80 шосейних стартів, завдяки чому потрапив до основного складу збірної України^[3]. Також він зайняв друге місце в Чемпіонаті України (шосе)^[2]. В 1998 році Підгорний став чемпіоном світу в командній гонці переслідування на треку (на той момент йому було 21). В 1999 році він став дворазовим чемпіоном Європи на треку в категорії «Under 23» в індивідуальній гонці і груповій гонці. В 2000 році виступав разом у італійській команді з такими велогонщиками, як Ярослав Попович, Руслан Грищенко і Сергій Матвєєв^[3].

В 2002 році Руслан Підгорний підписав контракт із професійною командою De Nardi. Того ж року він зайняв друге місце у Чемпіонаті України (шосе). З 2003 року Підгорний працює у італійській команді Marchiol. Він займає перше місце у Giro della Regione Friuli Venezia Giulia і в генеральній класифікації Giro del Veneto (b). У 2004 році Руслан спершу переходить до ірландської команди LPR Brakes-Farnese Vini, згодом – до Centro Convenienza Esse, а також займає перші місця у Giro del Medio Brenta і Giro del Casentino^[2].

У 2005 році українець підписав контракт з ірландським Tenax-Menikini, у складі якого виступав по 2007 рік. За час виступів за цю команду Підгорний зміг зайняти безліч призових місць на італійських й австрійських етапах (в тому числі перше місце на Trofeo Matteotti й на третьому етапі Brixia Tour Passo Maniva). У 2008 році Руслан захищає кольори ірландської команди LPR Brakes-Farnese Vini. У цьому році він здобуває перше місце в Чемпіонаті України (який проходив у Севастополі), і також займає третє місце в Генеральній Класифікації австрійського турніру Österreich-Rundfahrt.^[2] Окрім цього, Підгорний взяв участь в Олімпіаді 2008 (Пекін) в індивідуальній груповій гонці (245, 4 км), де довгий час лідирував, але потім здав позиції і в результаті зайняв 53 місце. На запитання, чи міг він виступити краще, Руслан Підгорний відповів:

Звісно, я міг виступити краще. Але сталось так, що не було особистого тренера або наставника, якому можна було б довіритися, який міг би вести всю гонку. Чесно зізнатися, я занервував, що поїхав у відрив так рано, та й не очікував, що білорус, який «втік» зі мною, здасть свої позиції. По ходу гонки можна було змінити тактику, але не було зв’язку з тренерами, і я не знав, що відбувається ззаду. Гонка йшла в сліпу. Я відчував, що знаходжусь в хорошій формі, але показати найкращий результат через ряд причин не вдалося.^[1]

В 2009 році Підгорний підписав контракт з ISD, де виступав по 2010 рік. У складі цієї команди він переміг на першому етапі Brixia Tour. В 2011 році українець виступав за голландську команду Vacansoleil, яка стала останньою у його кар’єрі.^[2] ^[3]

Особисте життя

Руслан Підгорний має вищу освіту, закінчив Вінницький державний університет ім. М. Коцюбинського. Проживає в місті Біла Церква.

Вперше одружився 2002 року, дружина — Вікторія, з якою він познайомився на змаганнях. Від першого шлюбу має доньку Анастасію. В 2012 розлучився з Вікторією. В 2015 одружився з вінничанкою Анною Миколаївною Гончар, яка після одруження взяла прізвище Підгорна. Донька від другого шлюбу — Аліса — народилася в 2015 року.

Хобі — музика.^[1] Є засновником журналу «Велотрафік».^[3]

Досягнення

1997
- Друге місце в Чемпіонаті України (шосе)

1998
- Чемпіон світу в командній гонці переслідування на треку в 1998 році (разом із Олександром Симоненком, Сергієм Матвєєвим і Олександром Феденком)

1999
- Дворазовий чемпіон Європи на треку в індивідуальній гонці і груповій гонці

2002
- Друге місце в Чемпіонаті України (шосе)

2003
- Перше місце в Генеральній Класифікації Giro della Regione Friuli Venezia Giulia
- Перше місце в Генеральній Класифікації Giro del Veneto (b)

2004
- Перше місце в Giro del Medio Brenta
- Перше місце в Giro del Casentino
- Перше місце в Генеральній Класифікації Gran Premio Industria del Cuoio e delle Pelli