Прохідність автомобіля — здатність автомобіля пересуватися по дорогах низької якості і поза дорожньою мережею, а також долати штучні та природні перешкоди без залучення допоміжних засобів. Прохідність є однією із складових характеристик рухливості транспортного засобу і, як правило, визначається при проектуванні виходячи з передбачуваного призначення автомобіля та з урахуванням економічної доцільності.

По прохідності транспортна техніка підрозділяється на машини звичайної, підвищеної і високої прохідності:

• автомобілі звичайної прохідності — автомобілі загального призначення зі звичайними шинами і неблокуючим диференціалом, призначені для руху по шосейних і ґрунтових дорогах;
• автомобілі підвищеної прохідності або позашляховики, до яких належать переважно військова автотехніка з колісною формулою 4×4, 6×4, 6×6, 8×8, широкопрофільними шинами, системою регулювання тиску в шинах, частково або повністю блокуючими диференціалами, основним призначенням якої є робота на дорогах і в умовах бездоріжжя;
• автомобілі високої прохідності або всюдиходи — гусенична і повнопривідна автотехніка, яка на додаток до перерахованого вище оснащена шинами наднизького тиску, арочними шинами або нетрадиційними видами рушіїв.

Прохідність автомобіля визначають:

• геометрія та конструкція транспортного засобу (концепція шасі та приводу, кліренс, центр ваги, колісна база тощо);
• крутний момент на колеса;
• профіль шин;
• можливість блокування диференціалів осей вручну або автоматично, або автоматичне уповільнення окремих коліс без зчеплення (електронний контроль тяги).

• Грачёв П. С. Проходимость машин // Военная энциклопедия — М.: Военное издательство. 2003 (рос.)