За архівними даними відомо, що у селі була церковно-приходська школа. Згодом, ця школа стає семирічною. Вона розміщується в п'яти приватних будинках. Навчання велося польською мовою.
У 1927—1932 роках будівництво нової школи.
У 1944 році село захоплене військами Червоної армії, почала працювати школа.
У 1947 році створено хоровий та танцювальний гуртки.
У 1948 році школа стала середньою і здійснила свій перший випуск.
У 1950 році створено шкільну бібліотеку.
У 1959 році добудовано школу.
5 липня 2000 року селом пронісся буревій. Дах школи був повністю знесений, вікна вибиті. За допомогою Міністерства надзвичайних ситуацій при сприянні Президента України Леоніда Кучми школу було повністю відновлено за 45 днів.
1 вересня 2000 року на урочистій лінійці з нагоди Першого дзвоника, факел запалив тодішній Президент України Леонід Кучма.
У 2012 році напередодні Водохреща відбулося відкриття каплички Богородиці. Посвячено цю святиню парохом села о. Зіновієм Пасічником. Збір духовних цінностей організувала вчитель християнської етики Ганна Верля. Ганна Дмитрівна оформила духовні стенди, зробила ремонт приміщення каплички, а також принесла фігуру Божої Матері, книги та Біблії. Стіни каплички вчителька оздобила ангелами[1].
На початку XX ст. функціонувала початкова школа[3]. З 1932 року української мови дітей навчав Тадей Мочарнюк, який після 1939 р. став директором школи.
У 1959 році с. Гриньківці приєднали до Пробіжнянської сільської ради, село перестало функціонувати як адміністративна одиниця. Проте назва школи залишилась старою. Оскільки будівля школи від старості почала руйнуватися, під школу реконструювали Гриньківецький сільський клуб, який розташовувався на одному подвір'ї зі школою.
До 2000 — Гриньківська початкова школа. У 2000 році після стихійного лиха школа стала аварійною, тому була проведена реконструкція та добудова ветеринарної лікарні під початкову школу. З цього часу школа стала називатися Пробіжнянською загальноосвітньою школою І ступеня.
Директори: Тадей Мочарнюк (1939—?), Танагайчук Микола Олексійович, Б’ялуцька Л. М., Шмадило Лідія Михайлівна, Сидоренко Є. В. (1968—1979), Бобош (Мацейків) С.Д. (1979—1995), Калушка О.В. (1995—2019)[5][6].