«Пригоди Телемака» (фр. Les Aventures de Télemaque) — роман французького письменника Франсуа Фенелона. Вперше був опублікований 1699 року. Багато в чому навіяний четвертою книгою «Одіссеї» Гомера, роман є політичною алегорією дидактичного призначення (книга була написана для вихованця Фенелона, герцога Бургундського, онука Людовика XIV). Однак розсіяні книгою «злі глузування» над французьким монархом^[1] зрештою привели до опали Фенелона. Аж до першої світової війни «Пригоди Телемака», які Монтеск'є назвав «Божественним твором нашого століття»^[2], займали провідне положення на європейському книжковому ринку. Книгу, за його словами, знав напам'ять Генріх Шліман^[3]. Переклади роману неодноразово видавалися і мали великий успіх у царській Росії. Книгу прочитав у дитинстві та високо цінував Андрій Болотов: «Солодкий піітичний склад полонив моє серце і думки, влив у мене смак до творів цього роду і викликав цікавість до читання подальшого»^[4]. У 1770 році книгу прочитав юний Моцарт (раніше він відвідав з родиною могилу Фенелона в Камбре); можливо, в його опері «Ідоменей» відбилися сліди цього читання^[5].