Префекту́ра Хоккайдо́ (яп.北海道, ほっかいどう, МФА: [hok̚.kai̯doː]?) — префектура в Японії, в регіоні Хоккайдо. Розташована на острові Хоккайдо, а також (згідно з японським законодавством) південних Курилах, хоча останні контролює Росія. На півдні через протоку Цуґару межує з префектурою Аоморі, що знаходиться на острові Хонсю. На півночі має кордон із Російською Федерацією. Територія префектури становить «регіон Хоккайдо» або «регіон Північномор'я»[2]Північної Японії.. Адміністративний центр префектури — Саппоро. Заснована1869 року на основі японських володінь на айнському острові Едзо, що згодом отримав назву Хоккайдо. Початково називалася Північноморським краєм, за аналогією зі старояпонськими адміністративними одиницями. Згодом, у європейських мовах закріпилася помилкова назва — префектура Хоккайдо[3]. Площа становить 83 456,87 км². Станом на 30 червня2011 року в префектурі мешкало 5 502 944 осіб. Густота населення складала 65,9 осіб/км². Північні території префектури перебувають під окупацією Росії з 1945 року[4].
Короткі відомості
Хоккайдо — найбільша і найпівнічніша префектура Японії. Площа цієї адміністративної одиниці займає 22 % від площі країни. Окрім власне острова Хоккайдо до префектури входять окуповані Росією острови: Кунасірі, Еторофу, Сікотан та Хабомай. Наприкінці Другої світової війни вони були окуповані СРСР і в односторонньому порядку включені до складу Російської Федерації. Японія продовжує вважати ці острови своїми. В японській літературі вони називаються «Північними територіями».
Префектура Хоккайдо — єдина адміністративна одиниця Японії найвищого рівня, що має вихід до Охотського моря. Вона розташована у стратегічно важливому регіоні. Через Хоккайдо пролягає найкоротший шлях з Японії до Росії та США. На відміну від решти Японського архіпелагу, клімат префектури помірно холодний, схожий на клімат Центральної і Східної Європи. Кліматичні особливості Хоккайдо обумовили окремішність його фауни і флори від загальнояпонських. Завдяки тому, що процес освоєння території префектури почався відносно пізно, вона зберегла первісні ландшафти. Деякі з них, такі як Сіретоко, належать до Світової спадщини ЮНЕСКО. Порівняно з іншими регіонами Японії, Хоккайдо заселений слабо. 33% усього населення префектури припадає на префектурний центр Саппоро.
Хоккайдо — батьківщина народу айнів. Від часів палеоліту вони вели традиційний мисливсько-збиральницький спосіб життя. Японці з'явилися на острові в середньовіччі. Вони називали цей тубільний народ «едзо», а їхній край — «Землею едзо»[5]. Протягом періоду Едо (1603—1868) японські переселенці проживали лише на півдні Хоккайдо і відвідували північні райони переважно для торгівлі з айнами. Поселення переселенців контролював автономний Мацумае-хан. З початку 19 століття острів перейшов під пряму владу центрального японського уряду через небезпеку колонізації регіону росіянами. Уряд організував багато експедицій для вивчення Хоккайдо і прилеглих територій. 1869 року, за пропозицією Мацуури Такесіро, острів перейменували на «Північноморський край» — Хоккайдо. З другої половини 19 століття почалось активне освоювання півночі і японське населення перевищило тубільне айнське. На острові було утворено Відомство освоювання, яке згодом перейменували у префектуру.
Перші японці з’явилися на Хоккайдо у 12 столітті. Вони прибули з південного острова Хонсю. В ході конфронтації з айнами японці встановили владу на півдні острова. У 17 столітті вони оформили свої володіння у автономний Мацумае-хан, який залежав від центрального японського уряду – сьоґунату Токуґава. Цей хан вів торгівлю з айнами.
Після реставрації Мейдзі1869 року уся територія Хоккайдо і прилеглі острови стали об’єктами колонізації японців. Райони, розташовані ближче до основних японських островів, освоювалися селянами, ремісниками і збіднілими самураями. Віддалені землі служили місцем заслання на зразок російського Сибіру чи британської Австралії. Японізація Хоккайдо була завершена на середину 20 століття.
Економіка
Втім, особливі погодні умови не заважають жителям Хоккайдо займатися сільським господарством, до того ж досить успішно. На землях острова вирощуються соя, картопля, морква, цибуля і злаки. Традиційна для японських плантацій культура - рис - тут практично не культивується. В цілому острів Хоккайдо грає важливу роль в економіці Японії. Поряд з сільським господарством на острові побудована розвинена промисловість. Тут видобувається залізна руда, кам'яне вугілля, виробляється обладнання (в тому числі для АЕС). Традиційно так склалося, що прибережні міста префектури також служать для сусідніх земель джерелом свіжої риби (особливо лососевих) і морепродуктів. Незважаючи на велику кількість пропонованих вакансій в промислових компаніях, більшість місцевих жителів працюють в сфері послуг (цей сектор становить близько трьох чвертей ВВП Хоккайдо). Обсяги імпорту тут значно перевищують обсяги експорту. [1].
↑Слово «Хоккайдо» означає «Північноморський край». За сучасним адміністративним поділом Японії ця одиниця належить до адміністративно-територіальних одиниць найвищого рівня. Вона єдина має статус «краю» (до), а не «префектури» (кен чи фу). Проте в європейській географічній традиції її називають «префектурою», як і всі японські адміністративні одиниці найвищого рівня. За тією ж європейською традицією, суфікси, що позначають префектури, перекладаються. Наприклад: «префектура Осака», а не «префектура Осака-фу»; «префектура Хірошіма», а не «префектура Хірошіма-кен». Проте у випадку з «Північноморським краєм» закріпився помилковий тавтологічний переклад, де суфікс до лишився не перекладеним: «префектура Хоккайдо», а не «префектура Хоккай» чи «край Хоккай».
↑Кашівамура Ічіро. Префектура Хоккайдо // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Шьоґакукан, 1994—1997.
