Потала (знищення, наруга) — міра покарання у Київській державі. Полягала у вигнанні чи перетворенні у раба засудженного та членів його сім'ї й конфіскації майна. За «Руською Правдою» віддавали на поталу[1] за розбій, окремі види крадіжок, підпал і конокрадство.
Примітки
↑Віддавати (віддати) на поталу (глум) — ставити в умови приниження, зневаги, знущання
Габдрахманов Ф. В. Поток и разграбление в истории русского уголовного права // Сборник публикаций Московского центра правовых исследований по материалам ІІ-ІІІ международной научно-практической конференции: «Современные взгляды на систему права» г. Москва: сборник со статьями (уровень стандарта, академический уровень). – М. : Московский центр правовых исследований, 2014-2015. – 48 с. – С. 24 – 27.