Постхолецистектомічний синдром зустрічається в середньому у 10-15 % пацієнтів (при цьому в різних групах цей показник доходить до 30 %). У чоловіків він розвивається практично вдвічі рідше, ніж у жінок.
Хронічна діарея при постхолецистектомічному синдромі є різновидом мальабсорбції жовчних кислот (3-го типу).[1][2]
У ряді випадків діагностування розвивається постхолецистектомічний синдрому буває утруднено згладженою, слабо вираженою клінічною картиною. Для отримання повноцінної медичної допомоги пацієнту в післяопераційному періоді і у подальшому житті без жовчного міхура необхідно уважно ставитися до сигналів свого організму і однозначно повідомляти про наявні скаргах свого лікаря.
↑Sciarretta G, Furno A, Mazzoni M, Malaguti P (December 1992). Post-cholecystectomy diarrhea: evidence of bile acid malabsorption assessed by SeHCAT test. The American Journal of Gastroenterology (Англійською) . 87 (12): 1852—4. PMID1449156.
Джерела
Хірургія: у 2-х томах. Т. 1 : підручник/ С. O. Бойко, та інш..- Вінниція: Нова книга, 2019.- 704 с. ISBN 978-966-382-730-8 (C.206-207)Ел.джерело
ПОСТХОЛЕЦИСТЕКТОМІЧНИЙ СИНДРОМ: КЛАСИФІКАЦІЯ, ФАКТОРИ РИЗИКУ, КРИТЕРІЇ ВСТАНОВЛЕННЯ ДІАГНОЗУ, ЛІКУВАЛЬНО–ДІАГНОСТИЧНИЙ АЛГОРИТМ. М. Ю. Ничитайло, М. С. Загрійчук, А. І. Гуцуляк, А. В. Гоман, А. В. Стоколос, В. В. Присяжнюк/ Клінічна хірургія. — 2016. — № 4- С.13-16