PROFILPELAJAR.COM

Портрет Цецілії Гварді
італ. Retrato de Cecilia Guardi Tiepolo
Творець:	Джованні Баттіста Тьєполо
Час створення:	1757
Розміри:	69,5 × 89 см
Висота:	67 см
Ширина:	54 см
Матеріал:	пастель
Жанр:	портрет
Зберігається:	Італія, Венеція
Музей:	Музей Венеції 18 століття або Ка'Реццоніко
Портрет Цецілії Гварді у Вікісховищі

«Портрет Цецілії Гварді» (італ. Retrato de Cecilia Guardi Tiepolo) — пастель венеційського художника Лоренцо Тьєполо, що зберігає Музей Венеції 18 століття.

Особливістю суспільного життя Венеції були тісні зв'язки з морем і флотом, епідемії хвороб, шпиталі (італійською Оспедалє) і купа позашлюбних дітей та сиріт. Так, художник Лоренцо Тьєполо був онуком флотського шкіпера. Сиріт творили як епідемії, що спустошували Венецію неодноразово, так і часті війни чи морські катастрофи. Аби врятувати сиріт та безпритульних дітей і були розроблені закони про шпиталі.

Збереглася фреска художника Бернардино Рочетті (1542—1612) зі сценами життя шпиталю для покинутих дітей. Художник розповідає картиною увесь шлях позашлюбних дітей — ліворуч панель, де залишали небажаних і позашлюбних немовлят, служниць, що вносять немовлят, годують і доглядають в благодійному закладі. Зверху — дві сцени виховання і навчання сиріт під наглядом вчителя-ментора з лозиною для покарань неслухняних. Головне місце — відведене для комісії вельможних патронів закладу (груповий портрет), що відвідали благодійний заклад.

Головна функція шпиталю — лікування хворих та помираючих. Але в Венеції склалася традиція приймати в шпиталі і сиріт та позашлюбних дітей. Потрапляли в Оспедалє і діти дуже бідних родин. Особливо небезпечним було становище зовсім малих дівчат. Оспедалє рятував їх від страждань, суворого світу безпритульних, де їх чекали злидні і проституція, хвороби і рання смерть. Серед дівчаток, що потрапили в один з венеційських Оспедалє, була і Цецилія Гварді, сестра двох венеційських художників. Перебування в Оспедалє мало свої вимоги — це засвоєння якогось ремесла, отримання початкової освіти та вибір життєвого шляху. Для дівчини з Оспедалє було лише три пристойні шляхи — стати довічно працівницею у самому Оспедалє, піти в чорниці або вийти заміж. За чернечого режиму життя в Оспедалє найважчим для дівчини-вихованки було вийти заміж. Але Оспедалє надавав в такому випадку придане. Ще однією особливістю Оспедалє в Венеції було музичне виховання. Обдарованих дівчат навчали грі на музичних інструментах та співу. Музику для вихованок Оспедалє творили найкращі композитори Венеції, серед яких —

Молода і нестримна в почуттях Цецілія Гварді (1702–1779) витримала в Оспедалє лише декілька років. Романтичні стосунки, що пов'язали її та молодого художника Джамбаттіста, що виконував декоративні роботи в Оспедалє, закінчилися таємною втечею з монастирського закладу. Молоді вінчалися, а з часом художник та колишня вихованка Оспедалє стали батьками десяти дітей. Завдяки наполегливій праці родина не знала злиднів. А немолоду вже пані в мереживі та деяких родинних коштовностях писатиме пастельними фарбами її син — Лоренцо Тьєполо. В літній жінці з утомленим обличчям важко впізнати молоду і нестримну в почуттях Цецілію Гварді. Зате син трохи прикрасив портрет, створивши з бідної колись вихованки сирітського прихистку — поважну, хоча й майже невідому загалу «аристократку».