| Попов Володимир Володимирович |
|---|
| рос. Владимир Владимирович Попов |
|---|
| Народився | 6 червня 1954(1954-06-06)
Архангельське[d], Будьонновський район, Ставропольський край, РРФСР, СРСР |
|---|
| Помер | 3 листопада 2023(2023-11-03) (69 років)
Кліщіївка, Бахмутська міська громада, Бахмутський район, Донецька область, Україна |
|---|
| Поховання | Будьонновськ |
|---|
| Діяльність | офіцер, розвідник, поліціянт |
|---|
| Учасник | Війна в Афганістані 1979—1989, Перша чеченська війна і російське вторгнення в Україну (з 2022) |
|---|
| Військове звання |  Полковник поліції у відставці |
|---|
| Нагороди | |
|---|
|
Володимир Володимирович Попов (рос. Владимир Владимирович Попов; 6 червня 1954, Архангельське, РРФСР — 3 листопада 2023, Кліщіївка, Україна) — російський офіцер, полковник поліції. Герой Російської Федерації.
Біографія
Народився в сім'ї колгоспників. Закінчив середню школу в Будьонновську. Пройшов строкову службу в радянській армії, був заступником командира взводу військової частини в Баку, після чого вступив в міліцію. В 1980 році закінчив Саратовську спеціальну середню школу міліції. В 1984 році відряджений в Афганістан, старший оперативний співробітник групи спеціального призначення. Після повернення з Афганістану працював в кримінальному розшуку. З 1992 по 2009 рік — начальник 6-го відділу (боротьба з організованою злочинністю) Управління внутрішніх справ по Ставропольському краю. Учасник Першої чеченської війни. Потім працював першим заступником начальника розвідувальної служби угруповання військ на Північному Кавказі і начальником 2-го міжрайонного оперативно-розшукового відділу Головного управління МВС РФ по Північно-Кавказькому федеральному округу. В 2013 році був поранений внаслідок атаки терориста-смертника, після чого вийшов у відставку.
На початку 2017 року обраний отаманом Терського хуторського козачого товаристав, через півроку — отаманом Святохрестовського районного козачого товариства. Незабаром після початку вторгнення в Україну вступив в окремий добровольчий загін «Терек», який діяв у складі 150-ї мотострілецької дивізії. З серпня 2022 року — начальник розвідки і оперативного відділу козачого батальйону «Терек», з березня 2023 року — командир свого батальйону. Разом з Поповим в батальйоні служили його син і зять, а сам Попов був найстарішим козаком-учасником вторгнення. Одночасно з червня 2023 року — заступник отамана Терського військового козачого товариства по взаємодії з органами влади, організації державної та іншої служби. Загинув у бою. 11 листопада 2023 року був похований в Будьонновську.
Нагороди
Отримав численні нагороди, серед яких:
Посилання
