PROFILPELAJAR.COM

*Політ золотої мушки*
Політ золотої мушки;
Жанр	Комедія; Драма
Режисер	Іван Кравчишин
Продюсер	Іван Кравчишин
Сценарист	Іван Кравчишин
У головних ; ролях	Софія Кравчишин; Сергій Великий; Олег Цьона; Володимир Процюк; Тарас Бобеляк; Богдан Юсипчук; Наталя Олексів; Анна Назаревич
Композитор	Роман Дудчик; Любко Маріаш
Кінокомпанія	«Трембіта-кіно»
Дистриб'ютор	UFD (Україна)
Тривалість	99 хвилин
Мова	українська
Країна	Україна
Рік	2015
Дата виходу	17 липня 2015 (Одеса 2015); 25 лютого 2016 (Україна)
Кошторис	₴17 млн.
IMDb	ID 3721712

«Політ золотої мушки» (робоча назва — «Хроніки»^[2]) — український комедійно-драматичний фільм, знятий Іваном Кравчишиним за мотивами збірки оповідань «Бурачковицькі хроніки» Богдана Волошина^[3]. Стрічка у трьох новелах розповідає про жителів села Бурачковичі на заході України, які опиняються в різних комічних ситуаціях. У головних ролях — Софія Кравчишин, Сергій Великий, Олег Цьона, Володимир Процюк, Тарас Бобеляк, Богдан Юсипчук, Наталя Олексів та Анна Назаревич. Фільм був показаний 17 липня 2015 року в національному конкурсі на Одеському міжнародному кінофестивалі. В український широкий прокат стрічка вийшла 25 лютого 2016 року^[4].

Сюжет

Маленька дівчина з чоловічим ім'ям Микола розказує три однакові історії про бика, зосереджуючись на трьох умовних періодах життя селян: перша — «Ґранда» про галицький футбол (народження), друга — «Полонез Швідерського» про галицьке весілля, третя — «Тестамент» про галицький заповіт (смерть). Всі три історії пов'язані між собою героями, хоча мають різні сюжетні лінії.

«Ґранда»

У першій частині — під час футбольної гри у жінки воротаря команди «Бурачковичі» починаються пологи. Він бігає між пологовим будинком і футбольним майданчиком, але його команда врешті-решт програє і вирішує за традицією розібратися із суперником в інший спосіб, а саме жене їх всім селом, спалює сільраду, стирту і зупиняє потяг, в якому їхав міжнародний посол. Через аварійну зупинку офіціант виливає на чоловіче майно дипломата гарячу каву і починається міжнародний скандал, який ледь не призводить до Третьої світової війни.

«Тестамент»

У третій частині — двоє гуцулів везуть до нотаріуса тіло щойно померлого батька, щоб отримати тестамент. Але той каже, що потрібно довідка про смерть. Вони змушені пакувати мертвого дзідзя в авто і їхати в місто до лікаря, але того немає на місці. Гуцули повертаються до нотаріуса і дізнаються, що дзідзьо половину майна відписав товариству «Просвіта», а іншу половину — під майбутню амбасаду Канади у Львові. Розчарувавшись, вони повертаються до свого села, де бачать як блискавка влучає в дзідзьову хату — і та згорає під спостереженням жителів села.

У ролях

Софія Кравчишин — Микола^[1]
Сергій Великий
Олег Цьона — батько Миколи^[5]
Ярослав Федорчук — тренер футбольної команди
Володимир Процюк
Тарас Бобеляк
Богдан Юсипчук
Наталя Олексів
Анна Назаревич
Дмитро Сенітович — покійний дзідзьо^[1]
Володимир Пантелюк — староста на весіллі^[6]

Виробництво

Розробка

Ідея відзняти фільм з'явилася в режисера Івана Кравчишина ще на початку 1990-х років, коли він прочитав новелу «Тестамент» письменника Богдана Волошина у газеті «Ратуша»^[5]^[1]. Під час знайомства з ним, режисер отримав дозвіл на екранізацію, і згодом написав сценарій. «Ми не знімаємо про гуцулів і не знімаємо про бойків — ми знімаємо про галичан загалом. Це маленька самодостатня цивілізація, яка живе в центрі Європи. Вона нікому не хоче сподобатися, вона нікого не хоче смішити — вона така є. Я хочу такими цих людей і показати.» — заявив Кравчишин про суть ідеї фільму^[5]. Він також додав, що, попри галицьку говірку, суть фільму зрозуміє кожний^[5]. На кіностудії імені Олександра Довженка сценарій фільму попросили доповнити (Кравчишин додав другу новелу) і врешті-решт дозволили знімати^[1]. Але через кризу в 1994 році зйомки припинилися і проект був скасований^[1]

У 2010 році Іван Кравчишин, додавши до сценарію третю новелу, представив проект під робочою назвою «Хроніки» на пітчингу художньо-експертній раді Державного агентства України з питань кіно, і отримав одну з найвищих оцінок^[1]. Бюджет стрічки склав 16 мільйонів гривень: половина суми була надана державою, решта — цілою низкою інвесторів, зокрема студіями Orka та Synhro з Польщі та Австрії відповідно^[2].

Зйомки

Зйомки розпочалися на початку квітня 2013 року^[6] і проходили на хуторі Великий Ходак в Івано-Франківській області, окремі кадри були відзняті в Добромилі Львівської області^[5]. За чотири місяці зйомок було збудовано 16 декорацій^[5]. Сцену з весіллям на хуторі знімали кілька тижнів, так як місцеві жителі поралися з сіном, а звозити немісцевих для масових сцен режисер Іван Кравчишин відмовився^[5].

Кастинг

До зйомок фільму було залучено непрофесійних акторів із театрів Львова, Тернополя та Івано-Франківська^[6], а масовку режисер Іван Кравчишин набрав із місцевих жителів тих сіл, де відбувалися зйомки^[2].

Постпродакшн

По завершенні зйомок «Політ золотої мушки» монтували приблизно п'ять місяців. Кольорокорекцію було зроблено в Польщі на студії Orka^[2]. Частину комп'ютерної графіки зробила студія Synhro з Австрії^[2]. Також до виробництва стрічки була залучена польська компанія Otwarte Okenko^[2].

Випуск

17 липня 2015 року «Політ золотої мушки» був показаний в національному конкурсі на Одеському міжнародному кінофестивалі^[7]. 24 липня 2015 року в Львові відбувся допрем'єрний показ фільму в рамках літньої школи Міжнародного інституту освіти культури та зв'язків з діаспорою «Крок до України»^[8]^[9]. В український широкий прокат стрічка вийшла 25 лютого 2016 року^[4]

Також ведуться переговори з каналами ICTV та «СТБ» щодо телевізійного показу^[5].

Сприйняття

Фільм отримав змішані відгуки критиків. Низка кінокритиків схвально відгукнулися про фільм, зокрема у своєму огляді КіноГляд видання PlayUA кінокритик Лесь Якимчук відгукнувся про стрічку дуже позитивно назвавши її "нашим, своїм Кустуріцею,^[10] а оглядачка видання Телекритика Олена Коркодим після показу стрічки на ОМКФ-2015 описала стрічку як «дуже смішну й трохи філософську».^[11] Оглядачка видання ZIK Катерина Гладка зазначила, що це "кіно, без сумніву, чіпляє не лише своїм наївним легким гумором, а й режисерським поглядом на гуцулів і їхнє життя. «Політ..» — це енциклопедія національних вад і достоїнств, це іронія над бюрократичною системою і над сільським устроєм, коли навіть довідка про смерть стає цілою пригодою.^[12] Хоча були й негативні відгуки на стрічку й в опитуванні видання «Бюро української кіножурналістики» українські кінокритики назвали «Політ золотої мушки» як одну з найгірших кінострічок 2015 року.^[13]

Від звичайних глядачів фільм отримав позитивні відгуки і у соцмережах українські глядачі залишили дуже позитивні відгуки про фільм.^[14]

Визнання

Нагороди та номінації фільму «Політ золотої мушки»
Рік	Нагорода	Категорія	Номінант	Результат	Дж.
2015	Одеський міжнародний кінофестиваль 2015	Найкращий фільм (Національна конкурсна програма)	«Політ золотої мушки»	Номінація	^[7]
	Відкритий кінофестиваль країн СНД, Латвії, Литви та Естонії «Кіношок»	«Золота лоза» за найкращий фільм	«Політ золотої мушки»	Номінація	^[15]
		Найкраща музика	Роман Дудчик, Любко Маріаш	Перемога	^[15]