Оксфордський словник обрав іменник «постправда» міжнародним словом року (2016). Поняття набуло поширення після референдуму про вихід Британії з ЄС та виборів президента США 2016 року
Політика постправди або постправдива політика, політика післяправди — політичні дії та мислення, «при яких об'єктивні факти є менш впливовими у формуванні громадської думки, ніж заклики до емоцій і особистих переконань»[1]. Тобто, це політика, яка спирається на почуття та власні переконання, які насправді не мають під собою реальних підстав (фактів)[2][3]. При цьому об'єктивна істина не фальсифікується чи викликає сумнів, а просто відсувається або «відходить на другий план»[4][5].
Найголовнішими чинниками, які сприяють такій політиці є ненависть та розвиток ЗМІ. Роздробленість джерел новин створює ситуацію, в якій брехня, плітки і чутки розповсюджують з надзвичайною швидкістю. Брехня, яку поширюють політики чи їх прибічники в інтернеті через мережу користувачів, які довіряють один одному більше, ніж поважним ЗМІ, може дуже швидко підмінювати правду[4].
При такій політиці лише брехун без сумнівів може бути королем[3].
Цей концепт зазнав різкої критики. Критики зокрема зазначали, що опора на вигадані факти не є чимось новим, і застосовувалася впродовж десятиліть до цього, в тому числі й попередніми президентами США[8].
А. Березовенко. Концепт «Правда» // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.364 ISBN 978-966-611-818-2
.jpg)
