Назва утворена від прізвища пана Полідора (дав.-гр. Πολύδωρος) — наймолодший син Пріама й Гекаби. За «Іліадою», Полідора вбив Ахіллес, слово часто вживається в назвах компаній і ресторанів Європи), якому Петром І були передані ці землі з переселеними сім'ями польських і литовських селян.
Станом на 1834 рік із білоруської і литовської шляхти, осілої в північно-східній частині Радомишльського повіту, виділяється група (14,4%) в селах Полідарівка, Розважів, Сидоровичі та інших на річці Жерева (притока Тетерева). Прізвища: Барановські, Березовські, Волотовські, Жебровські, Салімські, Захаревич, Корбут тощо, — ще збереглися до цих часів. На цвинтарі с. Полідарівка лежать 5 мармурових плит датованих серединою XVIII ст. За переказами ці плити були вкладені пізніше на кургани, що насипали після бою козаки на могили своїх загиблих побратимів. Землю на кургани носили у шапках і в подолі. На жаль, точних відомостей про бій віднайти не вдалося.
кін. XVII століття — Розважів з навколишными селами (в тому числі і Полідарівка) належав Лукашу Рибчинському, підкоморію Київському, а по смерті сина його, шамбеляну короля пруського, Івану і онукові Луці.[2]
1834 рік - в слободі Полідарівка проживає шляхта, яка носить прізвища:
з 1858 року належить дочці Луки — Емілії Понтус. Слобода Полідарівка зарахована до Розважевської православної церкви. Церква ( в Розважеві ) дерев'яна, в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці, побудована у 1838 році на місці згорілої. Колишня церква при трьох куполах з соснового дерева, була побудована 1723 року, а згоріла у 1830-у. У Розважеві знаходиться латинський дерев'яний прихідський костел, побудований на початку цього століття шамбеляном Рибінським, при ньому за заповітом будівельника у 1803 році, будинок для утримання інвалідів римського сповідання.[2]
1864 рік — Полідарівка, у 12-ти верстах на північ від Розважева. Мешканців обох статей православних 336, римських католиків 100. Ті й інші складаються з дворян або околичної польської шляхти, що платять власниці маєтку чинш.
У Розважеві знаходиться резиденція поміщика, якому також належить село Полідарівка і 3790 десятин землі.[2]
1900 рік — Полідарівка слобода (колишня власницька), Розважевськоі волості, Радомишльського повіту (уѣзда), Київської губернії.
Має 69 дворів, жителів чоловічої та жіночої статі – 422 особи,
з них чоловіків - 210
жінок – 212.
Головне заняття мешканців — землеробство. Відстань від повітового (уѣздного) міста до слободи – 69 верст, від найближчих: залізничної станції Київ – 104 версти, парохідної Глібівка — 59 верст, телеграфної Іванків – 26 верст, поштової (казенної) с.Кухарі — 24 верст, поштової (земської) Розважів — 14 верст. В слободі нараховується землі 892 десятин, що належить чиншовикам. Господарство ведуть чиншовики самостійно по трипільній системі. Слобода має: 1 школу грамоти і 3 повітряних млини.[4]
поч. ХХ століття - в слободі Полідарівка проживали сім’ї, які носили прізвища: Березовські, значною Братковські, Забродські, Корбути, Кулаківські, Маковецькі, Севруки, Старжинські та інші.[5]
Є. А. Чернецький. Історико-демографічний аналіз походження та розміщення шляхти на теренах Радомишльського повіту Київської губернії (на прикладі білоруської і литовської шляхти).
