Полюбичі Двірські

Село
Полюбичі Двірські
пол. Polubicze Dworskie
Давній маєток

Координати 51°47′45″ пн. ш. 23°05′22″ сх. д. / 51.79577° пн. ш. 23.08933° сх. д. / 51.79577; 23.08933

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Більський повіт
Гміна Вишниці
Населення 159 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 83
Поштовий індекс 21-580
Автомобільний код LBI
SIMC 0021812
GeoNames 761569
OSM ↑3101244 ·R (Гміна Вишниці)
Полюбичі Двірські. Карта розташування: Польща
Полюбичі Двірські
Полюбичі Двірські
Полюбичі Двірські (Польща)
Полюбичі Двірські. Карта розташування: Люблінське воєводство
Полюбичі Двірські
Полюбичі Двірські
Полюбичі Двірські (Люблінське воєводство)
Мапа

Полюбичі Двірські[2], давні Полюбичі[3][4] (пол. Polubicze Dworskie, Полюбіче-Дворське) — село в Польщі, у гміні Вишниці Більського повіту Люблінського воєводства. Населення — 159 осіб (2011[1]).

Історія

1804 року вперше згадується греко-католицька церква обряду в Полюбичах[3].

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі Полюбичі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[5]. 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 1189 вірян[4].

У міжвоєнні 1918—1939 роки польська влада в рамках великої акції закриття та руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші перетворила місцеву православну церкву на римо-католицький костел[3].

У 1975—1998 роках село належало до Білопідляського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 74 12 52 10
Жінки 85 14 46 25
Разом 159 26 98 35

Див. також

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Полюбичі Двірські

  1. ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. ↑ Історичні джерела та їх використання. — Академія наук Українскої РСР, Інститут історії, 1971. — Т. 6. — С. 118.
  3. ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 146.
  4. ↑ а б Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 177. (пол.)
  5. ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 371. (рос. дореф.)
  6. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.