PROFILPELAJAR.COM

Поклад Ігор Дмитрович
Поклад Ігор Дмитрович
Основна інформація
Дата народження	10 грудня 1941 (83 роки)
Місце народження	Фрунзе, Киргизька РСР, СРСР
Громадянство	СРСР → Україна
Професії	композитор, кінокомпозитор
Освіта	Київська муніципальна академія музики імені Рейнгольда Глієра і Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Праця в операх	Одеський театр оперети
Співпраця	Ю. Рибчинський,; О. Вратарьов
Нагороди	;
www.poklad.com.ua
	Цитати у Вікіцитатах; Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поклад.

І́гор Дми́трович По́клад (10 грудня 1941(1941-12-10), Фрунзе) — український композитор та опермейстер. Лауреат Шевченківської премії (1986). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989). Народний артист України (1997). Герой України (2021). Національна легенда України (2024)^[1]. Член НСКУ.

Біографія

Народився в місті Фрунзе (тепер Бішкек, Киргизстан) у родині кадрового військового під час евакуації. Після закінчення II СВ родина повернулася в Україну, де в 1957 році Ігор закінчив СШ № 4 в місті Тернопіль та одночасно семирічну музичну школу по класу фортепіано. У тому ж 1957 розпочав навчання на історико-теоретичному відділенні КІМ ім. Глієра. По закінченні третього курсу Поклад перевівся на композиторський факультет Київської державної консерваторії, клас професора А. Я. Штогаренка, яку закінчив в 1967 році.

Ще навчаючись в училищі і працюючи там само концертмейстером, робить перші серйозні кроки у творчості — вже перша пісня, написана ним у співавторстві з Борисом Олійником «Пісня не заблукає», виконана Костянтином Огнєвим, стає популярною.

1966 року до Поклада звертаються чиновники мінкульту з пропозицією організувати дівочий співочий колектив. Ігор Поклад створює унікальний на ті часи проєкт — вокально-інструментальний ансамбль «Мрія». Вже за перший рік свого існування колектив входить у всесоюзну гастрольну мережу. За кілька років «Мрія» стає лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради, поряд з легендарними на той час «Піснярами». 1968 року Поклад вимушений припинити керування колективом через відбуття до лав Радянської армії. В армії познайомився з поетом-початківцем, згодом метром української пісні, Юрієм Рибчинським. Разом вони створюють кілька знаменитих хітів та стають широковідомими.

За нових часів амбіційні творчі проєкти за браком засобів довелось згорнути. 2014 року переніс кілька складних операцій^[2]. Певний час співпрацював з Академічним ансамблем пісні і танцю ДПСУ^[3]. У 2022 пережив російську окупацію, був евакуйований у числі багатьох інших мешканців Ворзеля^[4].

Театральна творчість

1973 року Ігор Дмитрович вирішив спробувати свої сили в театрі, він погоджується на пропозицію розпочати роботу над продовженням музичної п'єси «Весілля в Малинівці». З готовим твором він та Рибчинський прибули до Одеського театру оперети. Рішення про постанову версії Поклада було прийнято одноголосно і практично миттєво.

Наступною роботою опермейстера стала «Конотопська відьма», драматург Богдан Жолдак, написана в 1982 році ця оперета й досі не сходить зі сцен українських театрів. За словами театральних критиків ця п'єса вже давно стала класикою жанру. Усього за кілька років з'явилося ще півтора десятка мюзиклів.

У кінематографі

У пошуках нових вражень Поклад займався у галузі кінематографу, розпочавши співпрацю з режисером Леонідом Биковим та написавши музику до одного з його фільмів «Де ви, лицарі?». Загалом композитор працював у більш ніж 40-ка художніх фільмах. Найприкрішою своєю помилкою Ігор Дмитрович вважав відмову від роботи у фільмі «В бій ідуть тільки „старики“». Також перу композитора належить музика до класичних мультиплікаційних стрічок «Як козаки…» та «Енеїда».

Твори

Сценічні твори

музична комедія «Друге весілля в Малинівці» (Київ, 1974);
мюзикли «Конотопська відьма» (лібр. Жолдака, 1982)
«Серце моє з тобою» (лібр. Д. Шевцова, 1983)
«Різдвяна ніч» (за М. Гоголем, 1987)
«Засватана — невінчана», (за І. Карпенко-Карим)
«Чмир» (за М. Кропивницьким)
Рок-опера «Ірод» (п'єса Олександра Вратарьова, 2013)

для симфонічного оркестру

Скерцо (1962),
Симфонія (1970);

для струнного оркестру

Варіації на тему української народної пісні «Не співайте, півні» (1963);

для хору

Сюїта (сл. А. Суркова, 1969),

пісні (понад 150), у тому числі

- Кохана (сл. І. Бараха, 1963),

на слова Ю. Рибчинського:
- Зелен-клен (1968),
- Два крила (1968),
- Чарівна скрипка (1969),
- Тиха вода (1969),
- Дикі гуси (1970),
- Хіба можна (1976),

на слова Б. Олійника
- Пісня про матір (1977),
Ти комуніст! (1977),
- Пісня не загубиться (1977),

на слова М. Ткача
- Не питай мене (1977),
- Моя Україна
на слова В. Герасимова
- Світанкові роки
- Добре світло (1977)
інші
- Червона косинка (сл. Д. Луценко, 1977),
- Гойдалка (сл. А. Вратарева, 1977),

Фільмографія

Музика до фільмів:

1971 — «Де ви, лицарі?» (Л. Биков)
1973 — «Коли людина посміхнулась» (реж. Б. Івченко)
1973 — «Як козаки наречених визволяли» (мультфільм, реж. В. Дахно)
1977 — «Весь світ в очах твоїх…» (реж. С. Клименко, І. Симоненко)
1977 — «Завтра вистава» (фільм-концерт про майстрів цирку України)
1979 — «Як козаки мушкетерам допомагали» (мультфільм, реж. В. Дахно)
1979 — «Дударики» (реж. С. Клименко)
1980 — «Парасолька в цирку» (мультфільм, реж. В. Дахно)
1980 — «Пора літніх гроз» (реж. А. Буковський)
1980 — «Сонценятко, Андрійко і темрява» (мультфільм, реж. Л. Зарубін)
1981 — «Останній гейм» (реж. Ю. Слупський)
1981 — «Сімейний марафон» (мультфільм, реж. В. Дахно)
1981 — «Право керувати» (реж. М. Терещенко)
1982 — «Зоряне відрядження» (реж. Б. Івченко)
1982 — «Подолання» (реж. М. Літус, І. Симоненко)
1982 — «Знайди свій дім» (реж. Ю. Тупицький)
1983 — «Довге відлуння» (реж. А. Шестопалов)
1984 — «Як козаки на весіллі гуляли» (мультфільм, реж. В. Дахно)
1987 — «Конотопська відьма» (фільм-спектакль, реж. І. Афанасьєв, В. Бунь)
1987 — «Суд в Єршовці» (реж. В. Ілляшенко)
1988 — «Робота над помилками» (реж. А. Бенкендорф)
1990 — «Балаган» (реж. А. Бенкендорф)
1990 — «Увійди в кожен будинок» (реж. В. Ілляшенко)
1990 — «Тепла мозаїка ретро і ледь-ледь…» (реж. М. Олялін)
1991 — «Два кроки до тиші» (реж. Ю. Тупицький)
1991 — «Енеїда» (мультфільм, реж. В. Дахно)
1991 — «Снайпер» (реж. А. Бенкендорф)
1992 — «Обітниця» (реж. В. Ілляшенко)
1994 — «Притча про світлицю» (реж. В. Ілляшенко)
1995 — «Москаль-чарівник» (реж. М. Засєєв-Руденко)
1995 — «Як козаки у хокей грали» (мультфільм)
2000 — «Чорна рада» (мінісеріал)
2000 — «Зерно» (мультфільм, реж. О. Гуньковський)
2004 — «Легенда про Костія, або в пошуках тридесятого царства» (т/ф, 4 с, реж. В. Ткачов)
2006 — «Таємниця „Святого Патрика“» (реж. А. Бенкендорф)
2007 — «Ялинка, кролик і папуга» (реж. А. Бенкендорф)
2007 — «Вітчим» (реж. А. Бенкендорф)
2007 — «Сповідь Дон Жуана» (реж. А. Бенкендорф)
2007 — «Запорожець за Дунаєм» (реж. М. Засєєв-Руденко, О. Ковальова)
2012 — «Менти. Секрети великого міста» (т/с, реж. В. Криштофович)
та інші…

Нагороди

Національна легенда України (21 серпня 2024) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, захисті Вітчизни та служінні Українському народові, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, спорту, охорони здоровʼя, плідну благодійну та громадську діяльність^[1].
Звання Герой України з врученням ордена Держави (9 грудня 2021) — за визначні особисті заслуги у розвитку національного музичного мистецтва, високу професійну майстерність та багаторічну плідну творчу діяльність^[5]
Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (21 січня 2017) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю^[6]
2017 — спеціальна премія «Людина року 2016» ім. М. Вороніна «За високий стиль життя»
Орден «За заслуги» II ст. (10 грудня 2011) — за значний особистий внесок у розвиток вітчизняного музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність та високу професійну майстерність^[7]
Народний артист України (22 жовтня 1997) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, високий професіоналізм^[8]
Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989)
1986 — Шевченківська премія за повнометражні документальні фільми «Командарми індустрії», «Головуючий корпус», «Стратеги науки»^[9]
1978 — Диплом за фільм «Весь світ в очах твоїх» — на Республіканському кінофестивалі у Кременчуці.^[10]