Закадровий коментар уточнює, що перед нами п'ять історій про те, як військовополонені та депортовані після війни з найдобрішими намірами повертаються додому, де їх чекає немало розчарувань.
У ролях: Бернар Бліє(Гастон), Елена Мансон (Симона), Жейн Маркен (тітонька Берта), Люсьєн Нат (Шарль), Нан Жермон (Анрієтта), мадам Де Ревінські (тітонька Емма).
Тітці Еммі, що вижила в Дахау, ледве вистачає сил, щоб розмовляти і розплющувати очі. Вона живе у родички, спить на матраці прямо на підлозі, тому що після усього, що їй довелося пережити, нормальне ліжко здається їй занадто м'яким і лише більше її стомлює. Її племінники та племінниці, лаючись між собою, намагаються змусити її підписати нотаріальні папери. З'ясовується, що, поки її не було, вони підробили її підпис, щоб вступити у права спадкоємства.
Антуан, безсімейний холостяк, заклопотаний лише пошуком роботи, влаштовується нічним барменом у готелі, обладнаному під штаб-квартиру жіночих допоміжних військових частин. За розпорядком солдати-чоловіки зобов'язані покидати будівлю не пізніше півночі, і жінки без кінця дзвонять Антуану, щоб він приніс їм випити, склав компанію, танцював, приготував їжу, замінив — на словах — уявного супутника або далекого чоловіка. Командир частини (жінка) також піддається спокусі і думає про близькість з Антуаном, після чого доручає йому денні роботи, а на нічні зміни ставить літнього бармена.
Жан Жирар мешкає в скромному сімейному пансіоні свого колишнього товариша по концтабору. Жан був поранений в ногу при спробі до втечі, і після повернення став злісним і злим. Його мучить лінь, підхоплена ним у таборі; він зайнятий тільки спостереженнями за іншими людьми і спробами їх зрозуміти. Доля дає йому новий ґрунт для роздумів. У його кімнаті знаходить притулок поранений німецький солдат, що втік з-під арешту. Жирар ховає його від поліції, коли в пансіоні влаштовують обшук. Незабаром Жирар дізнається, що поранений утікач — лютий кат і мучитель, засуджений до смерті. Жирар починає його розпитувати. Німець запевняє, що він не садист, а просто навчився бути твердішим: «Єдине виправдання жорстокості — її ефективність». Тому на допитах він був гранично жорстокий. Жирар не знаходить виправдань вмираючому катові та вколює йому смертельну дозу морфію. Після цього він здає німця поліції.
Рене Мартен ― 1 500 000-й військовополонений, що повернувся у Францію. Із цього приводу організовується урочиста церемонія. Людина з уряду звертається до Рене з промовою і вручає йому статуетку. Насправді відбувається помилка: Рене — усього лише 1 499 998-й, але через таку мізерну різницю ніхто не стане починати церемонію наново. Рене називають «невідомим військовополоненим». «Вас звуть Мартен — значить, у вас немає імені», — говорить йому чиновник. Повернувшись додому, Рене дізнається, що дружина від нього пішла, а в його квартирі живе сім'я потерпілих під час бомбардувань Гавра: троє дітей безкарно нівечать книги і колекції хазяїна. Чоловік заявляє, що був поранений при Ваграмі — тобто під час вступу Леклерка у Париж. Рене поселяється в кімнаті служниці. Кузен-пройдисвіт радить йому почати доглядати за матір'ю трьох дітей (насправді вона — вдова і видає за чоловіка свого брата, дядька своїх дітей), щоб таким чином знову оволодіти квартирою. Рене прислуховується до пораду і розпочинає з купівлі квітів.
Луї привозить в рідне село юну німкеню Ельзу, свою нову дружину. Жителі села так її принижують, що Ельза врешті-решт кидається у ставок. Мер витягує її з води, але лікар не впевнений, що зможе врятувати їй життя. Селяни розуміють усю мерзотність своєї поведінки і приходять з повинною — але тут дізнаються, що Ельза врятована.
Лурселль, Жак. Retour à la vie / Возвращение к жизни // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 2. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)
