Плахов Андрій Степанович
Дата народження	14 вересня 1950(1950-09-14) (74 роки)
Місце народження	Старокостянтинів, Хмельницька область, УРСР
Громадянство	СРСР →  Росія
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка і Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	кінокритик, кінознавець
Заклад	Коммерсантъ і Міжнародна федерація кінопреси
Нагороди	Ніка
IMDb	ID 2672861
plakhov.com
Плахов Андрій Степанович у Вікісховищі

Андрій Степанович Плахов (* 14 вересня 1950, Старокостянтинів, Хмельницька область, УРСР) — радянський, російський кінокритик і кінознавець, оглядач газети «Коммерсантъ». Діяч міжнародного кінофестивального руху. У 2005—2010 рр. — президент Міжнародної федерації кінопреси (ФІПРЕССІ).

Закінчив механіко-математичний факультет Львівського університету (1972) і кінознавчий факультет ВДІКу (1978). У 1982 році захистив кандидатську дисертацію про творчість Лукіно Вісконті.

У 1977-1988 рр. працював у відділі культури газети «Правда». У роки перебудови був секретарем правління Спілки кінематографістів і головою Конфліктної комісії з творчих питань, що випустила на екрани понад 200 заборонених радянською цензурою фільмів. В цей же час почав активно співпрацювати із закордонними колегами в рамках ФІПРЕССІ. У 1987-1991 роках і з 1997 по 2005 рік був віце-президентом цієї організації, потім до 2010 року був президентом ФІПРЕССІ, в даний час — один з почесних президентів.

Неодноразово входив до журі міжнародних кінофестивалів (Берлін, Локарно, Токіо, Сан-Себастьян). У рамках Московського кінофестивалю організовував власні авторські програми. Є ініціатором сезонних мініфестивалів «Ейфорія», які проходять у московському кінотеатрі «Ролан», на яких особисто представляє публіці найцікавіші, на його думку, картини майбутнього прокату. Як керівник відбіркової комісії бере участь в організації кількох міжнародних кінооглядів. Зокрема, багато років є програмним директором фестивалю «Дух вогню». У 2010—2011 роках очолював конкурсну комісію Санкт-Петербурзького міжнародного кінофоруму, в 2012 зайняв аналогічну позицію в оргкомітеті кінофестивалю «Дзеркало».

З 1972 року регулярно публікується, співпрацює з багатьма російськими і зарубіжними виданнями («Мистецтво кіно», «Сеанс», Sight & Sound та ін.), є постійним кінооглядачем газети «Коммерсантъ». Автор понад десяти книг про радянський та сучасний світовий кінематограф, присвячених творчості Акі Каурісмякі і Катрін Деньов.

Володар кількох професійних нагород, зокрема Призу кінопреси найкращому кіножурналісту року (за серію публікацій в газеті «Коммерсантъ» і журналі «Мистецтво кіно», 1994). Неодноразовий лауреат Премії Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії(1999, 2002, 2005, 2006, 2008).

Плахов бере участь в опитуваннях про найвидатніші фільми в історії, які проводить раз на десять років журнал Sight & Sound. Список Плахова, складений у 2012 році, оновився більш ніж наполовину. У новий список не потрапили названі в минулому опитуванні стрічки «Леді з Шанхаю» (1947, Орсон Веллс), «На останньому диханні» (1959, Годар), «Носферату. Симфонія жаху» (1922, Ф. В. Мурнау), «Рашьомон» (1950, Куросава), «Розтинаючи хвилі» (1996, фон Трієр), «Синій оксамит» (1986, Лінч)^[1]. Чотири картини, яким кінознавець зберіг вірність, нижче позначені «зірочкою», а повністю його вибір 2012 року виглядає наступним чином^[2]:

• Вісім з половиною (1963, Фелліні) *
• Все про мою матір (1999, Педро Альмодовар)
• Попіл і алмаз (1958, Вайда)
• Шепоти і крики (1972, Інгмар Бергман)
• Загибель богів (1969, Лукіно Вісконті)
• Затемнення (1962, Мікеланджело Антоніоні) *
• Дзеркало (1974, А. Тарковський) *
• Правила гри (1939, Жан Ренуар) *
• Салям, сінема (1995, Мохсен Махмалбаф)
• Бульвар Сансет (1950, Біллі Вайлдер)

Аналогічне опитування, присвячене російському кіно, провів у 2008 році журнал «Сеанс». Список десяти найкращих фільмів Росії на думку Плахова вийшов таким^[3]:

• Балада про солдата (1959, Григорій Чухрай)
• Вантаж 200 (2007, Олексій Балабанов)
• Дні затемнення (1988, Олександр Сокуров)
• Дзеркало (1974, Андрій Тарковський)
• Іван Грозний (1945, Сергій Ейзенштейн)
• Липневий дощ (1966, Марлен Хуцієв)
• Летять журавлі (1957, Михайло Калатозов)
• Мій друг Іван Лапшин (1984, Олексій Герман)
• Околиця (1933, Борис Барнет)
• Околиця (1998, Петро Луцик)

• Боротьба ідей у сучасному західному кінематографі (1984)
• Західний екран: руйнування особистості. Персонажі і концепції західного мистецтва (1985)
• Крізь шум часів. Творчий портрет Андрія Тарковського (1987)
• Радянський кінематограф / The Soviet Cinema (1988) (англійською)
• Катрін Деньов (1989 ISBN 5-210-00457-0)
• Всього 33. Зірки світової кінорежисури (1999 ISBN 966-95520-9-5)
• Всього 33. Зірки крупним планом (2004, ISBN 966-9775-03-4)
• Катрін Деньов. Від «Шербурзьких парасольок» до «8 жінок» (2005, ISBN 5-98144-062-7)
• Під знаком F. Кінофестивалі (2006, ISBN 5-9900507-1-2)
• Акі Каурісмякі. Останній романтик (2006, ISBN 5-86793-479-9) (спільно з Оленою Плаховою)
• Режисери цього. У 2 томах. Том 1. Візіонери і мегаломаны (2008, ISBN 978-5-901586-26-6/ISBN 978-5-367-00756-5)
• Режисери цього. У 2 томах. Том 2. Радикали і мінімалісти (2008, ISBN 978-5-901586-23-5/ISBN 978-5-367-00806-7)
• Режисери майбутнього. Індивідуалісти і універсали (2009, ISBN 978-5-367-00987-3/ISBN 978-5-901586-25-9)

• Почесна грамота Президента Російської Федерації (12 березня 2014 року) за досягнуті трудові успіхи, багаторічну плідну працю, активну законотворчу діяльність.

У червні 2018 року на кінофестивалі «Кінотавр» закликав звільнити ув'язненого в Росії українського кінорежисера Олега Сенцова.^[4]

• Официальный сайт Андрея Плахова (рос.)
• Публикации в газете «Коммерсантъ» (рос.)
• Статьи Андрея Плахова в журнале «Сеанс» (рос.)
• Андрей Плахов (рос.)
• Андрей Плахов^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (рос.)