Пиря́тинський ґебі́т , окру́га Пиря́тин (нім. Kreisgebiet Pirjatin ) — адміністративна одиниця у складі генеральної округи Київ , що в свою чергу входила до райхскомісаріату Україна під час німецької окупації Української РСР протягом Німецько-радянської війни . Утворена на частині території нинішніх Київської , Полтавської та Черкаської областей 1 вересня 1942 року[ 1] районів (нім. Rayons ). Формально існувала до 1944 року[ 2] 18 вересня 1943 року, дня вигнання з Пирятина нацистських загарбників військами Степового фронту .
Ґебіт охоплював територію шістьох передвоєнних районів УРСР (Драбівського , Ковалівського , Згурівського , Гребінківського , Пирятинського і Яготинського ) та, відповідно, поділявся на шість районів: Драбів (Rayon Drabow), Ковалівка (Rayon Kowalewka), Згурівка (Rayon Sgurowka), Гребінка (Rayon Grebenka), Пирятин (Rayon Pirjatin) та Яготин (Rayon Jagotin),[ 1] УРСР . На півночі ґебіт прилягав до території планованої генеральної округи Чернігів , на заході межував з Переяславським ґебітом , на півдні — з Золотоніським ґебітом , на північному сході — з Лохвицьким ґебітом , а на південному сході — з Лубенським ґебітом .
Всі керівні посади в ґебіті обіймали німці , головним чином з числа тих, що не підлягали мобілізації до вермахту . Лише старостами районів і сіл призначалися лояльні до окупантів місцеві жителі або фольксдойчі .
У Пирятині виходила газета «Рідна нива» (15 жовтня 1941 — 1943), редактором якої був Іван Сенько[ 3]
Центр Київська Полтавська Черкаська
.svg){kind=small}