Миха́йло Наза́рович Петро́в (*16 листопада 1826, Вільнюс — †5 лютого 1887, Харків) — мордовський історик.

Професор (1866). Народився в сім'ї новохрещених селян. У 1838 вступив до Віленської гімназії, звідки був переведений до Харківського університету як «казеннокоштный» студент. Закінчив його у 1848 й того ж року захистив кандидатську дисертацію за темою «Цивілізація галло—франків за часів Меровінгів».

1850 отримав ступінь магістра всесвітньої історії за дисертацію про державну діяльність Людовіка XI. У 1851 — 1886 працював у Харківському університеті.

Як один з перших представників мордовської історіографії, розглядав у своїх працях західноєвропейську історію у тісному зв'язку з розвитком суспільної думки. Велику наукову зацікавленість виявляв до «судєб низших сословій». Для вивчення європейської системи університетської освіти та підготовки історичних досліджень відвідував Німеччину, Францію, Англію, Бельгію, Італію.

Відомі його «Лекції з всесвітньої історії» (Харків, 1888, т. 1—4), за які він отримав премію Петра Великого.

Піднімав проблеми удосконалення історичної освіти, якості підручників історії для гімназій. Був прибічником жіночої професійної освіти.

• Новейшая национальная историография в Германии, Англии и Франции.— Харьков, 1861
• Очерки из всемирной истории.— Харьков, 1861.

• Стельмах С. П. Петров Михайло Назарович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 192. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Деревицкий А. П. М. Н. Петров. Страница из истории Харьковского университета.— Харьков, 1887
• Бузес—кул В. П. М. Н. Петров: Некролог // Журнал Мин—ва нар. просвещения.— 1887.— Апрель
• Историография нового времени стран Европы и Америки.— М., 1967
• Мордовия. Кто есть кто. Энциклопедический словарь—справочник. — Ульяновск, 1997. — с. 315—316.

1. ↑ ^{а б в} Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863