З початком німецько-радянської війни в 1941 році вступила на курси медичних сестер до Краснодарської фельдшерсько-акушерської школи. Після закінчення курсів працювала в міській лікарні. В березні 1942 року добровільно вступила до лав Червоної армії і була направлена санітарним інструктором до 386-го окремого батальйону морської піхоти Чорноморського флоту, який вів запеклі бої в складі Північно-Кавказького фронту.
В ніч на 1 листопада 1943 року в складі батальйону під сильним мінометно-артилерійським вогнем ворога однією з перших досягла кримського берега в районі селища Ельтіген. Протягом цієї ночі надала першу медичну допомогу і винесла з поля бою понад 20 поранених бійців. В боях на плацдармі перебувала 33 доби. За цей час винесла з поля бою понад 200 важкопоранених червоноармійців. Неодноразово зі зброєю в руках відбивала ворожі атаки.
3 грудня1943 року була поранена і направлена до медсанбату. Наступного дня загинула, від попадання в будівлю школи, де містився медсанбат, бомби. Похована в селищі Героївському (колишній Ельтіген).
Нагороди
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування та виявлені мужність і героїзм в боях з німецько-фашистськими загарбниками головному старшині Петровій Галині Костянтинівні присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка».
Пам'ять
Рішенням Миколаївського міськвиконкому від 21 лютого 1983 року вулиця 1-а Поперечна перейменована на вулицю Галини Петрової.
В містах Керч та Феодосія (на алеї Героїв-чорноморців) встановлено погруддя героїні.
В Музеї Червонопрапорного Чорноморського флоту в Севастополі знаходиться скульптурне зображення Г. К. Петрової. Її ім'ям названо одну з вулиць міста.
Література
Бундюков А. Т., Кравченко М. В.Сыновняя верность Отчизне: Очерки — Одесса: Маяк, 1982.
Заковоротный Д. И.Ах, война, что ж ты, подлая, сделала! — Николаев: ЧП Гудым И. А., 2005.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
