PROFILPELAJAR.COM

Петре Думітреску
Петре Думітреску
рум. Petre Dumitrescu
Народження	18 лютого 1882; Добрідор, Румунія
Смерть	15 січня 1950 (67 років); Бухарест
Країна	Румунія
Роки служби	1901—1944
Звання	Армійський генерал
Командування	3-тя армія Румунії
Війни / битви	Друга Балканська війна; Перша світова війна; Друга світова війна; * Операція «Барбаросса»; * Битва за Кавказ; * Сталінградська битва; * Дніпровсько-Карпатська операція; * Друга Яссько-Кишинівська операція
Нагороди
Великий Хрест ордена Корони Румунії	Кавалер ордена Святих Маврикія й Лазаря
	Петре Думітреску у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Думітреску.

Петре Думітреску (рум. Petre Dumitrescu, 18 лютого 1882 — 15 січня 1950, Бухарест) — румунський генерал-полковник. Командувач 3-ї румунської армії в часи Другої світової війни. 4 квітня 1944 року був нагороджений Лицарським хрестом з дубовим листям.

Біографія

Думітреску народився 18 лютого 1882 в місті Добрідор в Румунії. Вступив в інженерно-артилерійську офіцерську школу у 1901 році, закінчивши її у 1903 році зі званням молодшого лейтенанта. У 1906 році Думітреску був підвищений до звання лейтенанта, у 1911 році став капітаном. У тому ж році він вступив до військової академії в Бухаресті, яку закінчив у 1913 році. Учасник Другої Балканської війни. До початку першої світової війни був майором. Протягом війни рухався по службі, у 1917 році йому присвоєне чергове звання — підполковника, у 1920 році — полковника, у 1930 році — бригадиром і в 1937 році — генерал-майором.

До початку другої світової війни служив військовим аташе в Парижі (1930-1932) і Брюсселі (1932-1935). Після повернення до Румунії Думітреску — перший заступник начальника Генерального штабу армії (1935-1937), командир 1-го армійського корпусу (1937), головний інспектор артилерії (1937-1939). У 1940 призначений командувачем 1-ю армією. 25 березня 1941 року призначений командувачем 3-ю армією. Цей пост він займав протягом всієї війни.

У вересні 1941 року Думітреску відбив спробу військ СРСР переправитися через Дністер на сході позаду позицій 11-ї армії. Після того, як уряд Румунії погодився продовжити війну за межами своєї території, Думітреску очолив 3-ю армію в наступ на Крим. До 10 жовтня 1941 року 3-я армія пройшла відстань в 1700 кілометрів від румунського кордону, взявши участь в 4-х великих боях і 42-х дрібних боях. До цього часу 3-тя армія захопила 15 565 полонених, 149 танків, 128 гармат і понад 700 кулеметів, втративши при цьому 10 541 осіб (з них 2555 загинули, 6201 поранених і 1785 зниклих безвісти).

За участь в кампанії Думітреску 1 вересня 1942 року був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста, ставши другим румуном, який отримав цю нагороду (після Антонеску). 17 жовтня Думітреску був нагороджений Орденом Міхая Хороброго 3-го ступеня. 18 липня 1942 року Думітреску став армійським генералом.

Так як німецькі війська під Сталінградом потребували підкріплення, німецьке командування направило під Сталінград безліч румунських частин, послабивши тим самим 3-ю румунську армію. Це було частково компенсовано зведенням всіх румунських військ на південно-західній ділянці фронту в 3-ю армію під командуванням Думітреску. Верховне командування, проте, ігнорувало повідомлення Думітреску про посилення натиску військ СРСР на південному-заході. Також командування не розглянуло пропозиції Думітреску про атаку передмостових укріплень на річці Клетська.

19 лютого 1944 року Думітреску був нагороджений Орденом Міхая Хороброго 2-го ступеня, а 4 квітня того ж року отримав Дубове листя до Залізного хреста.

Після закінчення війни в травні 1946 разом з генералами Леонардом Мочульським і Ніколае Дескелеску Думітреску звинувачувався у військових злочинах, але незабаром був виправданий через відсутність доказів. Думітреску помер своєю смертю в своєму будинку в Бухаресті у 1950 році.

Нагороди

Кавалер ордена Святих Маврикія та Лазаря (Італія)
Залізний хрест (Третій Рейх)
- 2-го класу (28 липня 1941)
- 1-го класу (12 серпня 1941)
Двічі відзначений у Вермахтберіхт (Третій Рейх) (11 і 12 жовтня 1941)
Орден Михая Хороброго
- 3-го класу (17 жовтня 1941)
- 2-го класу (19 лютого 1944)
Орден Зірки Румунії 1-го класу (1942)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям (Третій Рейх)
- Лицарський хрест (1 вересня 1942)
- Дубове листя (4 квітня 1944)
Кавалер Великого хреста ордена Корони Румунії (1943)

Джерела

Drama generalilor români, Alesandru Duţu şi Florica Dobre. (рум.)
К. А. Залесский Кто был кто во Второй мировой войне. Союзники Германии. — М.: Астрель; АСТ, 2003. — С. 131—132. (рос.)
Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002. (нім.)
Kwasny A., Kwasny G. Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001. (нім.)
Fellgiebel W. P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003. — ISBN 1-874622-46-9. (англ.)