Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2018)

Пенсійна система України — сукупність створених в Україні правових, економічних і організаційних інститутів і норм, метою яких є надання громадянам матеріального забезпечення у вигляді пенсії. Пенсійна система України в сучасному вигляді започаткована в січні 2004 року і містить у собі відносини по формуванню, призначенню і виплаті пенсій в трирівневій пенсійній системі.

З прийняттям законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»^[1] і «Про недержавне пенсійне забезпечення»^[2] у 2004 розпочато впровадження пенсійної реформи, сутність якої полягає в переході до трирівневої пенсійної системи:

• Перший рівень — це солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, в якій усі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам.
• Другий рівень — накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Передбачається, що вона буде введена в дію у 2012 році. Частина обов'язкових пенсійних відрахувань (до 7% від заробітної плати працівника) буде спрямована на персональні рахунки громадян. Ці кошти будуть інвестуватися в українську економіку, а інвестиційний дохід збільшуватиме розмір майбутніх пенсійних виплат.
• Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення. В цій системі можуть брати участь добровільно як фізичні особи, так і юридичні особи-роботодавці.

В лютому 2011 відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні регулюються 29 законодавчими актами. Загальна кількість пенсіонерів, яка підпадає під дію цих актів, становить 13,7 млн осіб^[3].

Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування базується на засадах солідарності і субсидування та здійсненні виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Обов'язкові відрахування до Пенсійного фонду (35,2%: 33,2%-роботодавець, 2%-працівник) робляться зазвичай бухгалтерією працівника при нарахуванні йому заробітної зарплатні. По суті, Пенсійний фонд — великий «грошовий мішок», куди спочатку йдуть всі відрахування з заробітних плат, а потім йде розподіл серед пенсіонерів — при досягненні пенсійного віку вони зазвичай отримують пенсію. Слід зауважити, що органи Пенсійного фонду ведуть чіткий персоніфікований облік надходжень страхових внесків кожного українця. Пенсійний фонд забезпечує роботу єдиного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб. Пенсійний фонд на сьогодні забезпечує нарахування та виплату «державних» пенсій. Тенденція, яка спостерігається в Україні (так само, як і в багатьох країнах) досить сумна: скорочення питомої ваги працюючого населення, та збільшення кількості пенсіонерів. Демографічний прогноз (див. таблицю) та економічні розрахунки свідчать про те, що якщо систему не змінити, то в майбутньому з'являться дуже високі ризики того, що пенсійних внесків працюючих людей не буде достатньо для того, щоб забезпечувати виплату пенсій пенсіонерам.

Світові демографічні тенденції. Прогноз.
(Чисельність населення в 1995 р. = 100)

	1995	2000	2010	2020	2030	2050
США населення	100,0	104,8	113,0	119,8	124,7	172,2
демографічне навантаження	19,2	19,0	20,4	27,6	36,8	38,4
Японія населення	100,0	101,3	102,2	100,6	97,6	91,6
демографічне навантаження	20,3	24,3	33,0	43,0	44,5	54,0
Німеччина населення	100,0	100,0	97,2	94,2	90,6	81,2
демографічне навантаження	22,3	23,8	30,3	35,4	49,2	51,9
Франція населення	100,0	102,2	104,9	106,9	107,8	107,8
демографічне навантаження	22,1	23,6	24,6	32,3	39,1	43,5
Італія населення	100,0	100,1	98,2	95,3	91,9	82,6
демографічне навантаження	23,8	26,5	31,2	37,5	48,3	60,0
Велика Британія населення	100,0	101,0	102,2	103,5	103,9	102,0
демографічне навантаження	24,3	24,4	25,8	31,2	38,7	41,2
Канада населення	100,0	105,0	113,2	119,7	123,1	122,7
демографічне навантаження	17,5	18,2	20,4	28,4	39,1	41,8
Швеція населення	100,0	101,8	103,8	105,7	107,0	107,0
демографічне навантаження	17,4	26,9	29,1	35,6	39,4	38,6
Україна населення	100,0	95,7	89,1	85,2	81,0	72,7
демографічне навантаження, %: (65 і старше)/(15—64)	20,6	20,3	22,3	24,8	30,0	38,7
населення пенсійного віку (55+/60+)/ населення працездатного віку (16—54/59)	40,4	41,6	40,5	49,1	53,1	72,1

Ризики: В умовах старіння населення, змінюється співвідношення працездатних і пенсіонерів. Сумарних відрахувань стає недостатньо для збереження рівня пенсій, їх розмір знижується за рахунок «запізнілої» індексації і коефіцієнт заміщення (відношення розміру пенсії до розміру заробітної плати) — знижується. Також присутній ризик «політичного популізму», коли призначення і/або збільшення пенсій здійснюється без визначення джерел їх довгострокового фінансування.

Загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення полягає в тому, що частина внесків у Пенсійний фонд України буде направлена в державний Накопичувальний пенсійний фонд України. Внески будуть мати персоніфікований характер і враховуватися на індивідуальних пенсійних рахунках.

Кошти Накопичувального фонду будуть інвестуватися в економіку України з метою захисту їх від інфляції, одержання інвестиційного доходу, забезпечення потреб держави в джерелах фінансування довгострокових інвестиційних проєктів. Все це повинне сприяти загальному економічному зростанню країни.

Керування пенсійними коштами здійснюють спеціальні компанії по управлінню активами (зараз вони вже керують активами недержавних пенсійних фондів), обрані на конкурсній основі. Ці компанії діють із дотриманням законодавчо встановлених обмежень щодо напрямків інвестування для забезпечення захисту інтересів громадян і стабільного збільшення їх коштів. Безпосереднє зберігання пенсійних активів здійснює Зберігач — банківська установа, яка буде контролювати використання цих коштів.

Кошти, які будуть враховуватися на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, будуть їхньою власністю. Люди зможуть скористатися ними при досягненні пенсійного віку або, в окремих випадках (наприклад, у випадку інвалідності), раніше цього терміну.

Виплати з Накопичувального пенсійного фонду України будуть здійснюватися додатково до солідарної пенсії довічно або одноразово. Другий рівень пенсійної системи буде впроваджуватися в Україні з 2012 року, після створення системи державного нагляду та регулювання, а також необхідної інфраструктури.

Впроваджуватись другий рівень буде лише після формування необхідних економічних передумов та створення відлагодженої і ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.

Законопроєктами, також передбачається, що, починаючи з 2018 року, громадянам буде надано право, у разі їх бажання, перевести їх обов'язкові пенсійні заощадження з Накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду (тобто на третій рівень). Це дозволить застрахованим особам самостійно вирішувати, яка інвестиційна політика є найбільш прийнятною для інвестування їх пенсійних заощаджень, а отже — в більшій мірі впливати на розмір своєї майбутньої пенсії.

Наразі впровадження другого рівня пенсійної системи влада планує з року, коли буде досягнуто бездефіцитність Пенсійного фонду. Загальний дефіцит пенсійного фонду на 2011 рік заплановано у розмірі 58 млрд грн, а сума, яку уряд збирається заощадити після впровадження пенсійної реформи дорівнює 1,7 млрд грн.

Ризики: Економіка носить циклічний характер. В умовах кризи накопичення можуть знецінюватися за рахунок переоцінки ринкової вартості цінних паперів. Учасники накопичувальної пенсійної системи беззахисні перед «ринковим ризиком» і інфляцією.

Система недержавного пенсійного забезпечення (третій рівень пенсійної системи) створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено законодавством, здійснюється:

• недержавними пенсійними фондами (НПФ) шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;
• страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;
• банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

НПФ у багатьох країнах світу є одним з основних інструментів для підвищення рівня пенсійного забезпечення населення.

Недержавний пенсійний фонд — це фінансова установа, призначена для накопичення коштів на додаткову недержавну пенсію та здійснення пенсійних виплат учасникам фонду. Учасники НПФ — це люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до НПФ, а вкладники — це особи, які здійснюють такі внески (самі учасники, їх роботодавці, професійне об'єднання або члени сім'ї).

НПФ створюється, провадить діяльність і ліквідується згідно з Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». НПФ має статус неприбуткової установи, тобто не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками фонду. Весь отриманий фондом інвестиційний дохід розподіляється тільки між його учасниками.

Недержавні пенсійні фонди можуть бути трьох видів:

• Корпоративний НПФ створюється юридичною особою-роботодавцем або кількома юридичними особами-роботодавцями, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками чи роботодавцями-платниками такого фонду.
• Професійний НПФ можуть створювати об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки, чи фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності. Учасниками такого фонду можуть бути тільки фізичні особи, у яких ознаки їх професійної діяльності збігаються з ознаками, визначеними в статуті фонду (наприклад, працівники металургійної галузі).
• Відкритий НПФ створюється будь-якими юридичними особами, крім тих, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів. Учасниками відкритого фонду можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи.

Питання щодо участі в НПФ як для громадян, так і для роботодавців є справою добровільною. З часом, після прийняття відповідного закону, для роботодавців буде запроваджено обов'язкову сплату пенсійних внесків до НПФ на користь тих працівників, які працюють у шкідливих та важких умовах праці. Такі обов'язкові пенсійні відрахування сплачуватимуться до професійних та корпоративних фондів.

Передбачені податкові пільги для працівників і роботодавців при сплаті внесків на недержавне пенсійне забезпечення, а також при здійсненні пенсійних виплат.

Функції НПФ виконуються відповідно до договорів про обслуговування фонду такими ліцензованими юридичними особами: адміністратор НПФ — укладає пенсійні контракти з вкладниками, веде облік пенсійних внесків та інвестиційного доходу на індивідуальних пенсійних рахунках учасників, оформляє пенсійні виплати; компанії з управління активами (КУА) — забезпечують примноження пенсійних коштів шляхом їх інвестування в різні фінансові інструменти (акції, облігації, депозити та інші) відповідно до вимог законодавства; банк зберігач — контролює дотримання таких вимог, провадить операції з перерахування пенсійних коштів та забезпечує їх зберігання.

Пенсійні накопичення учасника НПФ формуються за рахунок пенсійних внесків, сплачених самим учасником, його роботодавцем або членами сім'ї, та інвестиційного доходу, отриманого в результаті інвестування коштів. Усі кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду (пенсійні внески та інвестиційний дохід), є власністю учасника НПФ незалежно від того, хто платив внески — сам учасник, його роботодавець або родичі. Тому ніхто інший, крім учасника, не може розпоряджатися цими коштами. Пенсійні кошти учасника можуть успадковуватись його спадкоємцями.

Додаткову недержавну пенсію можна одержувати поряд з державною. Розмір пенсійних виплат з НПФ визначається, виходячи з суми накопичених коштів учасника, яка залежить від розміру пенсійних внесків, терміну їх накопичення та розподіленого інвестиційного доходу.

Види пенсійних виплат:

• Пенсія на визначений строк — виплачується у вигляді щомісячних або інших періодичних платежів по досягненні пенсійного віку. Учасник НПФ сам визначає пенсійний вік (у межах 45—65 р. для жінок, 50—70 р. для чоловіків) та строк виплат (10 або більше років).
• Одноразова виплата — усі накопичені кошти виплачуються одноразово на вимогу учасника фонду у таких випадках: медично підтвердженого критичного стану здоров'я (онкозахворювання, інсульт тощо) чи настання інвалідності учасника фонду; якщо сума пенсійних накопичень учасника менше розміру, достатнього для мінімальних виплат протягом 10 років; виїзду учасника на постійне проживання за межі України; смерті учасника (отримують спадкоємці учасника).
• Довічна пенсія — виплачується у вигляді періодичних платежів страховими організаціями, з якими учасник може укласти договір страхування довічної пенсії за рахунок коштів, перерахованих страховій організації з НПФ.

Держава здійснює постійний нагляд за діяльністю НПФ та суб'єктів системи: діяльність НПФ, адміністраторів та страхових організацій контролює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, діяльність КУА та зберігачів — Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, діяльність зберігачів — Національний банк України.

Учасники НПФ можуть контролювати ефективність роботи фонду, отримуючи інформацію про стан своїх накопичень (в тому числі і про інвестиційний дохід), та при необхідності переводити свої кошти до іншого НПФ.

Законодавчі вимоги щодо функціонування НПФ та багатоступеневий контроль у системі недержавного пенсійного забезпечення спрямовані на забезпечення належного рівня захисту пенсійних заощаджень громадян.

Станом на 30 вересня 2010 року в Україні діє 102 недержавні пенсійні фонди, учасниками яких стали 484,3 тис. осіб. Активи недержавних пенсійних фондів становлять 1057,3 млн гривень, внески до них становлять 887,4 млн гривень. За період існування недержавних пенсійних фондів загальна сума їх інвестиційного доходу становить 359,2 млн гривень, або збільшилась протягом дев'яти місяців 2010 року на 122,5 млн гривень, або на 51,8 відсотка. Учасникам недержавних пенсійних фондів були здійснені пенсійні виплати на суму 143,8 млн гривень^[3].

Дані про середній розмір призначених місячних пенсій наводяться з урахуванням компенсаційних виплат і цільових допомог, передбачених законодавством (дані з сайту Держкомстату України http://www.ukrstat.gov.ua).

Рік	Середній розмір місячної пенсії (середньостатистична пенсія), яка була виплачена пенсіонерам, що перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду, грн						Кількість пенсіонерів, тис.
	всього			у тому числі, грн
	в гривнях	курс гривні на середину року (1 липня)	в доларах США (по курсу на середину року)	за віком	за інвалідністю	у разі втрати годувальника
1996	38,7	1,7610 (на 1 вересня)	21,98	38,8	45,6	33,2	14487,5
1997	51,9	1,8570	27,95	50,8	67,3	43,6	14487,2
1998	52,2	2,0647	25,28	50,9	68,6	43,5	14534,8
1999	60,7	3,9503	15,37	60,1	75,9	47,8	14520,3
2000	68,9	5,4378	12,67	69,3	82,3	52,0	14529,8
2001	83,7	5,3834	16,22	85,2	94,5	61,0	14446,6
2002	122,5	5,3288	22,99	127,1	129,7	85,5	14423,1
2003	136,6	5,3328	25,61	141,8	142,4	95,9	14375,9
2004	182,2	5,3200	34,25	194,2	170,9	120,2	14347,6
2005	316,2	5,0550	62,55	323,8	305,2	262,9	14065,1
2006	406,8	5,0500	80,55	417,7	393,2	302,8	14050,0
2007	478,4	5,0500	94,73	497,0	435,8	339,3	13936,8
2008	776,0	4,8489	160,04	798,9	624,4	517,5	13819,0
2009	934,3	7,6405	122,28	942,7	780,7	696,6	13749,8
2010	1032,6	7,9053	130,62	1039,6	884,6	807,9	13721,1
2011	1151,9	7,9717	144,50	1156,0	1033,8	940,0	13738,0
2012	1253,3	7,9925	156,81	1252,4	1164,3	1053,8	13820,5
2013	1470,7	7,9930	184,00	1464,3	1359,2	1252,8	13639,7
2014	1526,1	11,7855	129,49	1521,6	1406,5	1303,8	13533,3
2015	1581,5	21,0052	75,29	1573,0	1432,1	1433,1	12147,2
2016	1699,5	24,8284	68,45	1690,3	1545,2	1640,3	12296,5
2017	1828,3	26,0234	70,26	1808,9	1705,9	1803,0	11956,2
2018	2479,2	26,3275	94,17	2556,7	2000,9	2368,0	11725,4

Примітка до таблиці: «курс гривні на середину року (1 липня)» взятий з сайту Національного банку України (https://bank.gov.ua).

У третьому кварталі 2023 року середня пенсія в Україні складала 5350,33 гривень (або 146 доларів). Зараз такий рівень пенсії або вищий отримують трохи більше третини всіх пенсіонерів — 3,57 мільйони осіб. Серед регіонів України, в 8 областях середня пенсія вища за середню по країні, з найвищою середньою пенсією в Києві (7 219 гривень) та найнижчою на Тернопільщині (4041 гривень).^[4]

10 516 537 пенсіонерів нараховується в Україні у 2024 році. Чисельність пенсіонерів скоротилась на 1,6% або ж на 171 384 особи торік. Загалом за два роки великої війни пенсіонерів поменшало на 324 580 осіб. Це на 34% менше, ніж за ковідні  коли кількість пенсіонерів зменшилась на 493 613 осіб.

Частка пенсіонерів, які отримують пенсію менше 3000 грн, зменшилася з 39% до 30% за 2023 рік. Поменшало й тих, чиї пенсії становлять від 3000 до 4000 грн: з 23% до 21%. А ось кількість пенсіонерів, які отримують виплати від 4000 грн, навпаки зросла.

Більше половини пенсіонерів — 51% — отримують виплати менші за 4000 грн. Лише третина пенсіонерів отримують виплати більші або на рівні середньої пенсії.^[5]

1) З початку 2008 року середній розмір пенсії (окрім категорії «за віком») наведено з урахуванням пенсіонерів, яким здійснюється призначення та виплата пенсій органами Пенсійного фонду України, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». «Дані про середній розмір призначених місячних пенсій» наводяться з урахуванням цільової грошової допомоги та індексації, передбаченої законодавством.
2) Починаючи з 2014 року, дані наведено без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях.

1) За період з 1992 по 2003 роки найбільший розмір середньостатистичної пенсії (в доларах) був досягнутий влітку 2007 за підсумками роботи уряду Павла Лазаренка (прем'єр-міністр 28.5.1996 — 18.6.1997).
2) Найвищі темпи зростання середньостатистичної пенсії (в доларах) відбувалися «з середини 2004 по середину 2005» (майже вдвічі) та «з середини 2007 по середину 2008» (майже вдвічі) — це були періоди коли:
— справжнім переломом стала політика Першого та Другого урядів Тимошенко, які проводили політику швидкого підняття зарплат, пенсій, стипендій, виплат на дитину (після жебрацьких зарплат, пенсій, стипендій 1992-2004 років). Цю політику Тимошенко її політичні супротивники (Янукович, Ющенко та інші) демагогічно називали «популізм Тимошенко», хоча насправді навіть «збільшені в три-п'ять разів зарплати та пенсії» були значно нижчими, аніж, наприклад, в Росії та Польщі;
— також уряд Януковича підвищував пенсії та стипендії (але не зарплати) за півтора-два місяці перед президентськими виборами 2004 року, а також перед парламентськими виборами 2007 року, щоб не відстати на виборах від Ющенка та Тимошенко, які виступали за політику швидкого зростання зарплат, пенсії тощо.
3) Найвищий розмір середньостатистичної пенсії (в доларах) був досягнутий в 2013 році за Другого уряду Азарова.
4) Найбільше падіння розміру середньостатистичної пенсії (в доларах) відбулося за уряду Пустовойтенка (майже в два рази) та урядів Яценюка та Гройсмана (майже в два рази).

Станом на квітень 2017 року, зі слів міністра соціальної політики Андрія Реви, в Україні 12 млн пенсіонерів.^[6] 99,9 % пенсіонерів отримують пенсію нижче встановленого максимуму в 10 740 грн і лише 19,2 тис. осіб отримують більше 10 740, при чому 2 тис. з них отримують більше 20 тис. гривень.

На 1 січня 2018 р. в Україні налічувалося 11,7 млн пенсіонерів (27,8% загальної чисельності населення), серед яких:

• 2,6 млн – особи з інвалідністю,
• понад 1 млн – перебувають у складних життєвих обставинах,
• 0,8 млн – ліквідатори та потерпілі від Чорнобильської катастрофи,
• 0,6 млн – ветерани війни.

Чисельність осіб віком 60 років і старше становила 9,7 млн осіб, або 22,9% загальної чисельності населення.

На 100 осіб віком 60 років і старше припадало 79 дітей віком до 18 років і 257 осіб віком 18–59 років.

Станом на жовтень 2022 року в Україні зареєстровано 10,7 млн пенсіонерів. Середній розмір пенсії по країні трохи перевищує 4,5 тисяч гривень. ^[7]

Нейтральність цього розділу під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки. (серпень 2013)

Здійснення пенсійної реформи було спрямовано на:

• підвищення рівня життя пенсіонерів;
• встановлення залежності розмірів пенсій від сум заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, і страхового стажу;
• забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи;
• заохочення громадян до заощадження коштів на старість;
• диверсифікацію джерел фінансування пенсій за рахунок внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та обов'язкових і добровільних пенсійних накопичень;
• створення ефективної та дієвішої системи адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.

Трирівнева пенсійна система дозволить розподілити між трьома її складовими ризики, пов'язані із змінами в демографічній ситуації (до чого чутливіша солідарна система) та з коливаннями в економіці і на ринку капіталів (що більше відчувається у накопичувальній системі). Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему більш фінансово збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та вигідним для них.

Реформа солідарної системи передбачає:

• Охоплення системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування усіх працюючих громадян (у тому числі і тих, що забезпечують себе роботою самостійно, а також найманих працівників у приватному секторі економіки).
• Запровадження нової формули нарахування пенсій, що передбачає розширення періоду врахування заробітку при визначенні розмірів пенсій (на підставі даних системи персоніфікованого обліку внесків), зарахування до страхового стажу періодів, за які сплачено страхові внески та ставить майбутній розмір пенсії у залежність від величини заробітку, з якого сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались. Причому, пенсіонерам, пенсії яким були призначені за раніше діючим законодавством, надано право на перерахунок призначеної їм пенсії за умовами нового Закону.
• Збереження права виходу на пенсію в 55 і 60 років, з одночасним наданням можливості пізнішого виходу на пенсію з підвищенням розмірів пенсій від 6 відсотків за один рік відстрочки виходу на пенсію до 75 відсотків за десять років пізнішого виходу на пенсію. Крім того, у разі відстрочки часу виходу на пенсію, збільшиться період, протягом якого особа сплачуватиме внески до Пенсійного фонду, а значить і розмір її пенсії буде вищим. Таке вирішення питання буде особистою справою кожного громадянина і залежатиме виключно від його готовності «працювати на самого себе». Отже у законі закладено економічно стимулюючий підхід до пізнішого виходу на пенсію.
• Розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. На першому етапі — розмежування джерел фінансування з Державним бюджетом, а на другому — поступове переведення фінансування дострокових пенсій (за списками № 1 і № 2) інших категорій підвищених пенсій у систему недержавних пенсійних фондів з обов'язковим відрахуванням до них пенсійних внесків з боку відповідних роботодавців.
• Економічне стимулювання громадян до виходу на пенсію у пізнішому віці без законодавчого підвищення діючого пенсійного віку(у разі відстрочення виходу на пенсію протягом перших 5 років після досягнення пенсійного віку розмір пенсії буде підвищуватись на 0,5% за кожний повний місяць пізнішого виходу на пенсію, а протягом наступних 5 років — на 0,75% за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку).
• Фінансування з Державного бюджету дефіциту коштів в рамках солідарної системи, у разі його виникнення.
• Поступове запровадження системи управління Пенсійним фондом на основі паритетного представництва сторін соціального партнерства (представників держави, роботодавців та працівників).
• Максимальний розмір місячної пенсії визначається на рівні 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб (з 01.10.2011 р. — 7 840 грн, з 01.12.2011 р. — 8 000 грн).

Таким чином Перший рівень є системою пенсійних виплат, внески до якої сплачуються усіма працюючими громадянами країни та їх роботодавцями. За рахунок цих коштів і виплачуються страхові пенсії та встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам. Особам, які мають малий страховий стаж та/або розмір заробітку, з якого сплачувались страхові внески, а отже низькі розміри пенсій, передбачається надання цільової соціальної допомоги, що дозволить забезпечити їм доходи на рівні мінімальних соціальних стандартів в Україні, які встановлюються, виходячи з реальних фінансових можливостей Державного бюджету та Пенсійного фонду. У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежить від розміру заробітної платні, з якої сплачувались страхові внески та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались що досягається шляхом звільнення Пенсійного фонду від здійснення невластивих йому виплат (розмежування джерел фінансування виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами) та впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату страхових внесків, на основі даних якої призначаються і виплачуються пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснює Пенсійний фонд України.

Створення Другого рівня пенсійної системи означатиме запровадження в нашій країні системи загальнообов'язкового накопичувального пенсійного страхування.

Суть такої системи полягатиме у тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійної системи (загальний рівень пенсійних відрахувань залишиться незмінним) накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Управління пенсійними коштами здійснюватимуть компанії з управління активами (для яких ця діяльність є професійною і буде ліцензуватись), обраними на конкурсній (тендерній основі). При інвестуванні пенсійних активів компанії будуть діяти згідно з вимогами законопроєктів щодо напрямків інвестування, ринків на яких можна буде здійснювати інвестиції та вимог щодо диверсифікації (вкладання коштів у різні напрямки) інвестиційних вкладень. Безпосереднє зберігання пенсійних активів буде здійснювати банківська установа — зберігач, яка буде нести відповідальність за цільове використання цих активів. Кошти, що обліковуватимуться на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян будуть власністю цих громадян, і вони зможуть скористатись ними при досягненні пенсійного віку (або, у випадках передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад у випадку інвалідності). Виплати з Накопичувального фонду будуть здійснюватись додатково до виплат із солідарної системи.

Введення Другого рівня пенсійного страхування дозволить:

• збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу (сукупний середній розмір пенсійних виплат із солідарної та обов'язкової накопичувальної системи очікується на рівні 55-60 відсотків середньої заробітної плати в Україні, а зараз такі виплати складають близько 35 відсотків);
• посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, а отже посилити зацікавленість громадян та їх роботодавців у сплаті пенсійних внесків;
• зменшити «податковий тиск» на фонд оплати праці роботодавців за рахунок перерахування частини обов'язкових пенсійних внесків до Накопичувального фонду, що здійснюватиметься із заробітку працівника;
• успадковувати кошти, обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, родичам застрахованої особи;
• створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки;
• розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнем пенсійної системи, і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави;
• підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції управління пенсійними активами.

Станом на лютий 2011 вдалося досягти певних кроків при реалізації пенсійної реформи. Так, у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування^[3]:

• установлено мінімальну пенсійну виплату на рівні не нижче ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, що дало змогу виконати в повному обсязі вимоги статті 46 Конституції України;
• забезпечено призначення пенсій на підставі даних системи персоніфікованого обліку;
• зменшено обсяг пільг зі сплати страхових внесків і законодавчо розмежовано системи сплати податків і страхових внесків;
• за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування:

• за осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України;
• за осіб, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• за осіб, які здійснюють догляд за дитиною-інвалідом,
• за непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або престарілим;

• врегульовано питання щодо пенсійного забезпечення батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу і прийомних батьків шляхом сплати за них внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за рахунок коштів державного бюджету;
• до складу правління Пенсійного фонду України включені представники сторін соціального діалогу (по три представники від профспілок та об'єднань організацій роботодавців);
• запроваджено єдиний соціальний внесок;
• законодавчі зміни, впроваджені з 1 січня 2008 року, щодо актуалізації заробітної плати, яка враховується при призначенні (перерахунку) пенсій (виходячи з розміру середньої заробітної плати, з якої сплачувались страхові внески, за 2006 рік — 928,81 гривні), та підвищення вартості року страхового стажу з 1 до 1,2 відсотка, а з 1 жовтня 2008 року — до 1,35 відсотка сприяли відновленню диференціації розмірів пенсій для 8 млн пенсіонерів.

У 2009 році спрощено механізм добровільної участі у пенсійній системі осіб, які працюють за межами України. Зокрема, особи, які виявили бажання брати добровільну участь у пенсійному страхуванні, можуть звернутися до Пенсійного фонду України, в тому числі через мережу Інтернет, або направити необхідні документи поштою.

Законом України "Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийнятим Верховною Радою України 8 липня 2010 року, унормовано питання участі в системі пенсійного страхування (із сплатою страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску) суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування. За період дії зазначеного Закону від 1,2 млн підприємців надійшло більше ніж 1,4 млрд гривень страхових внесків.

Своєчасно та в повному обсязі здійснюється виплата пенсій громадянам України, які постійно проживають у 19 країнах світу, відповідно до укладених Україною міжнародних договорів (за 2010 рік сума виплачених пенсій становила 1282,9 тис. доларів США та 855,6 тис. євро).

Виплата пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими Кабінетом Міністрів України, здійснюється Пенсійним фондом України. Покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату пільгових пенсій здійснюється роботодавцем.

Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» передбачені спеціальні виплати громадянам України, що мають особливі заслуги перед державою в основних сферах громадської, військово-оборонної, офіційно-державної діяльності.

В квітні 2017 року максимальна пенсія (зі слів міністра соціальної політики Андрія Реви) складає 58 тис. гривень. Її отримують Герої України та льотчики-випробовувачі.^[6]

Станом на червень 2016 пенсійна система в Україні хаотично організована та перебуває в стані хронічного глибокого дефіциту. Пенсії в Україні виплачуються за більш ніж 20 законами, зі своїми різними правилами. Певні категорії пенсіонерів користуються привілеями, зокрема правом виходу на пенсію значно раніше встановленого для звичайних громадян пенсійного віку, що створює великий фінансовий тиск на Пенсійний фонд. Значна частина пенсійних виплат, фактично, не відноситься до пенсій як таких і є просто доплатою тим чи іншим категоріям пенсіонерів з бюджету.^[8]

Розрахунок отримуваної пенсії є непрозорим для громадянина і відірваним від внесків, які громадянин сплачує до Пенсійного фонду — що перетворює дані внески на форму оподаткування, якого громадяни починають активно уникати. Нагромадження доплат, надбавок та привілеїв підривають фінансовий стан пенсійної системи та ставлять її під загрозу банкрутства. Пенсійна система гостро потребує приведення до ладу, уніфікації та чіткої прив'язки пенсійних виплат до внесків громадян.^[8]

• Пенсійний фонд України
• Недержавний пенсійний фонд
• Пенсійна реформа в Україні 2011

• www.soc-standart.com
• pension.kiev.ua Проєкт Закону України «Про запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування»
• ukrstat.gov.ua Державний комітет статистики України
• Закон України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»
• Постанова Кабінету міністрів України про Комісію з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при КМУ
• Сайт Міністерства юстиції України
• Сайт Пенсійного фонду України
• Урядовий вебпортал

Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.