Паупериза́ція,[1] або павпериза́ція,[2] (лат.pauper, бідний, незаможний) — один із видів низхідної соціальної мобільності згідно з марксизмом[3]. Пауперизація означає масове зубожіння населення, в першу чергу — пролетаріату. Пауперизацією К. Маркс вважав перехід робітничого класу в нижчий клас, опускання на соціальне дно (в так званий андерклас). В наш час пауперизація може охоплювати не лише робітничий клас, а й інші прошарки населення[4].
Пауперизація набула значного поширення в Новий час у зв'язку з розвитком мануфактурного виробництва, а згодом і промисловості. У другій половині XVII ст. число пауперів в Англії сягало близько 2 800 000 осіб (для порівняння: селяни всіх категорій — фрігольдери, копігольдери і ін. становили 1 730 000 чоловік)[5].
На відміну від розвинутих країн, де частка андеркласу не перевищує 5 % громадян, в Україні через масштабні процеси маргіналізації, пауперизації та люмпенізації населення андерклас є досить численною спільнотою. За різними підрахунками чисельність пауперизованого населення в Україні складає близько 14 % або 22-23 %[6].
