На ознаменування 100-ліття з дня народження (1956 р.) погруддя І. Франка встановлені у Винниках, а також — містах Самборі та Трускавці, с. Середпільці Радехівського району[1].
Пам'ятник Франкові встановлений у серпні 1956 року на вулиці Шевченка[2].
На цоколі знаходилася мармурова пластинка еліптичної форми з написом: «І. Я. Франко», а внизу: «1856-1916». Під написами були лаврові листочки. Наприкінці серпня того ж року відбулося урочисте відкриття пам'ятника, на якому були присутні мешканці Винників, Лисинич, Підберізців, Чишок, гості зі Львова та представники української діаспори із-за кордону. Урочисту церемонію відкрив секретар Винниківського райкому партії Василь Пірко[1].
1973 року сталося найгірше: розвалено і заховано (у складське приміщення фабрики) пам'ятник І. Франку. За наказом директора фабрики, Лариси Вербицької, на пам'ятник закинули ланцюги й варварським способом за допомогою трактора скинули з постаменту. Мешканці міста цей вчинок зустріли з обуренням. Виникло багато пропозицій: від протесту до покарання керівників та виконавців. Порадившись у Спілці художників Львова було складено листа адресованого Раді Міністрів України. 1974 року Василь Брода повіз лист-заяву до Києва (зібрано 100 підписів мешканців міста)[3].
1977 року пам'ятник встановили перед будівлею Львівської середньої загальноосвітньої школи № 47, відгородивши його від будинку і садиби огорожею, залишивши вільний доступ до нього з вулиці. Працівники фабрики зробили все своїми силами і коштом (ініціатором був головний інженер фабрики Євген Хомик)[3].
Примітки
↑ абБайцар Андрій Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — С. 162.
Байцар Андрій Пам'ятники Винник. Пам'ятник Іванові Франку (1956 р.). Пам'ятник Іванові Огієнку (2010 р.). // Винниківський вісник № 461—462. — 2014. — 2 липня.
_%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%83.jpg)
