Павлик Ігор Васильович

Ф
Ігор Павлик
Особисті дані
Повне ім'я Ігор Васильович
Павлик
Народження 19 листопада 1971(1971-11-19) (53 роки)
  Ладижин, Вінницька область, УРСР
Зріст 177 см
Вага 77 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1980—... СРСР «Нива» (В)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1991 СРСР «Нива» (В) 8 (0)
1992 Росія «Балтика» 35 (2)
1993 Україна «Рось» 19 (0)
1993—1994 Україна «Віктор» 34 (0)
1994—1995 Україна «Металург» (З) 10 (0)
1995  Україна «Віктор» 17 (1)
1995 Україна «Торпедо» (З) 15 (0)
1996 Україна «Зірка» (К) 4 (0)
1996—1997 Україна «Поліграфтехніка» 30 (1)
1998 Україна «Кремінь» 17 (0)
1999—2000 Україна «Вінниця» 30 (1)
2000—2004 Україна «Зірка» (К) 98 (10)
2004—2005 Україна «Зоря» (Л) 32 (0)
2006 Україна «Миколаїв» 22 (2)
2007 Україна «Фенікс-Іллічовець» 6 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ігор Васильович Павлик (нар. 19 листопада 1971, Ладижин, Вінницька область, УРСР) — радянський та український футболіст, захисник, футбольний тренер. Майстер спорту України[1].

Кар'єра гравця

Вихованець вінницького футболу. Перший тренер — Павло Кривохижа[1]. Грав в аматорських командах Вінницької області «Сокіл» (Гайсин) та «Авангард» (Ладижин). У 1991 році дебютував у другій лізі в команді майстрів «Нива» (Вінниця). Після розпаду СРСР рік провів у калінінградської «Балтиці». З 1993 року грав у запорізькому «Вікторі».

Після 7-го туру чемпіонату України 1994/95 команда «Віктор» об'єдналася з клубом вищої ліги запорізьким «Металургом». Очолив «Металург» Олександр Томах, який привів із собою з «Віктора» 10 футболістів, у тому числі й Ігора Павлика. В «Металурзі» Ігор дебютував 10 вересня 1994 року проти рівненського «Вереса» (1:0), вийшовши на поле на 75-й хвилині матчу замість Ігора Наконечного.

Після «Металурга» у вищій лізі Павлик виступав у запорізькому «Торпедо» і кіровоградській «Зірці», де зіграв 15 і 4 матчі відповідно. У 1996 році перейшов до олександрійської «Поліграфтехніки». Дебютував в олександрійській команді 7 листопада 1996 року в нічийному (1:1) виїзному поєдинку 22-го туру першої ліги чемпіонату України проти сєвєродонецького «Хіміка». Ігор вийшов на поле на 46-й хвилині, замінивши Миколи Білика[2]. Єдиним голом у футболці «поліграфів» відзначився 14 травня 1997 року на 50-й хвилині програного (1:2) домашнього поєдинку 39-го туру першої ліги чемпіонату України проти хмельницького «Поділля». Павлик вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 24-й хвилині отримав жовту картку[3]. У сезоні 1996/97 років «відзначився» також двома червоними картками. Протягом свого перебування в «Поліграфтехніці» в чемпіонатах України зіграв 30 матчів. Після 4-х річних поневірянь по командах першої ліги футболіст влітку 2000 року повернувся в «Зірку». Кіровоградська команда на той момент виступала в першій лізі. У сезоні 2002/03 років допоміг «Зірці» стати переможцем турніру першої ліги і завоювати право виступати у вищому дивізіоні. У сезоні 2003/04 років у «вишці» зіграв 14 матчів, забив 1 м'яч.

З 2004 року грав у командах «Зоря», «Миколаїв» і «Фенікс-Іллічовець». У складі «Миколаєва» ставав переможцем турніру команд другої ліги сезону 2005/06 років. По завершенні кар'єри професіонального футболіста продовжив виступи на аматорському рівні, захищав кольори клубів «Авангард-Енергія» (Ладижин), «Тарутино» та «Тирас-2500» (Білгород-Дністровський).

Тренерська кар'єра

З літа 2009 року працював в іллічівській філії СДЮШОР «Чорноморець». З червня 2010 року тренер «Чорноморця-2». Нині — тренер СДЮШОР «Чорноморець»[1].

Освіта

Закінчив Донецький інститут фізкультури і спорту[1].

Примітки

  1. а б в г Профіль (рос.). Офіційний сайт ФК «Чорноморець» (Одеса). Архів оригіналу за 26 травня 2014. Процитовано 22 серпня 2017.
  2. «Хімік» (Сєвєродонецьк) - «Поліграфтехніка» (Олександрія). Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 23 серпня 2017.
  3. «Поліграфтехніка» (Олександрія) - «Поділля» (Хмельницький). Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 23 серпня 2017.

Посилання