1. орд. Св. Анни з надписом «За хоробрість» (5.11.1914); 2. орд. Св. Станіслава 2 ст. з мечами (19.02 1915); 3. орд. Св. Георгія 4 ст. (15.04.1915); 4. орд. Св. Анни 2 ст. з мечами (20.04.1915);5. орд. Св. Володимира 4 ст. з мечами (13.05.1915); 6. орд. Св. Анни 3 ст. з мечами (5.07.1915).
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Очеретько.
Митрофан Очеретько народився 11 червня 1884 у селі МатяшівкаЛубенського повітуПолтавської губернії.У селянській родині. Його батько- Михайло мав маєток, родючу землю, мріяв, що син буде працювати на землі. М. М. Очеретько — нащадок запорозьких козаків. Після закінчення Лубенської сільськогосподарської школи Митрофан у 1905 році вступив до Віленського військового училища, з якого незабаром перевівся до Одеського. Після закінчення навчання у 1908 році служив підпоручиком у 71-му піхотному Белевському полку у Польщі. У 1913 році Митрофан закінчив Офіцерську гімнастично-фехтувальну школу. У складі 71-го піхотного полку брав участь у Першій світовій війні. Служив молодшим офіцером кулеметної команди. Під час війни отримав шість орденів, зокрема у 1915 році — найвищу нагороду — орден Св. Георгія 4-го ступеня, та чин штабс-капітана; очолював 9 роту полку.[1] 13 грудня 1914 року у бою Очеретько був важко поранений і лікувався увесь 1915 рік. З кінця 1915 року ад'ютант Головної Офіцерської гімнастично-фехтувальної школи у Петрограді. У середині 1917 року Митрофан Михайлович перевівся на службу урядовцем до Міністерства продовольчих справ.
Навесні 1918 року Митрофан Очеретько овернувся в Україну і вступив до 3-го Сердюцького полку Армії Української Держави, одночасно викладав фехтування у Інструкторській школі старшин. Після Антигетьманського повстання він у складі школи перейшов на бік Директорії УНР. У травні 1919 року у Луцьку з рештками школи потрапив до польського полону. У листопаді 1919-го разом із сотником Угнічем повернувся з полону та був призначений начальником обозу Збірної Київської дивізії, згодом — комендантом штабу 4-ї Київської дивізії. У складі дивізії брав участь у Першому зимовому поході.
У березні 1922 року підполковник нелегально дістався Румунії. До жовтня 1923 року жив у Кишиневі, звідки виїхав до Болгарії у Варну.
Під впливом агітації Юрія Тютюнника у 1923 році Очеретько повернувся на Батьківщину, в УСРР. У 1926 році він був примусово залучений до співробітництва з Київським окремим відділом ДПУ. Тривалий час дезінформував органи ДПУ. У 1923—1929 роках жив у Києві під наглядом ДПУ, працював на посаді завідувача курсів фізосвіти при будинкові Червоної армії Київського гарнізону. Зустрічався з Юрієм Тютюнником.
20 листопада 1929 року заарештований Київським окрвідділом ДПУ за ст. 54 (пп. 10, 12, 13) КК Української РСР. Під час ведення слідства у справі давав свідчення принципово українською мовою. Засуджений до страти 3 березня 1930 року. Розстріляний 9 березня разом з Іваном Кузьменком-Титаренком.
Вшанування пам'яті
У селі Засулля вулицю Ковпака перейменували на вулицю Митрофана Очеретька.
В. Верстюк, В. Скальський, Я. Файзулін. Юрій Тютюнник: від «Двійки» до ҐПУ. Документи і матеріали. — К.: Дух і літера, 2011. — С. 52 ISBN 978-966-378-207-2
Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — сс. 410—411. ISBN 978-617-569-302-5