Освячення ножів

Ілюстрація О. Сластіона до поеми Т. Шевченка «Гайдамаки», 1886

Освя́чення ножі́в — 1) гайдамацький ритуал; символічний початок козацько-селянського повстання (1768—1769 років), відомого як Коліївщина; описаний у поемі Тараса Шевченка «Гайдамаки»; 2) великодній ритуал.

Чин освячення зброї

Требник Петра Могили (1646), який містить Чин освячення зброї

На думку дослідників, освячення ножів — один із різновидів ритуалу «освячення зброї в контексті лицарської етики воїнства Христового»[1]. Освячування зброї і посвята в лицарі були характерні для західноєвропейської християнської традиції, яка у добу козаччини проникла до України. Козацька субкультура запозичила основні засади дружинної етики, західноєвропейської лицарської моралі й візантійського розуміння «справедливої війни», метою якої був захист країни і віри[2].

Згодом Чин освячення зброї з'явився у Требнику Петра Могили 1646 року[3].

Гайдамацький ритуал

Напередодні повстання 1768—1769 років гайдамаки на чолі із сотником Максимом Залізняком зібралися біля озера у Холодному Ярі. За переказами, непідтвердженими дослідниками, благословив їх й освятив їм зброю ігумен Мотронинського монастиря Мельхіседек Значко-Яворський[4][5].

Серед іншого, гайдамацький ритуал здійснили у Святопокровській церкві містечка Гребінки перед походом отамана Микити Швачки на Фастів 24 або 25 червня 1768 року[6].

Опис ритуалу в художній літературі

Про освячення ножів згадує у своїй поемі «Гайдамаки» Тарас Шевченко. Поетові про обряд переповів його дід Іван, свідок, а можливо, й учасник Коліївщини[7].

Молились щиро козаки,
Як діти, щиро; не журились<...>
А диякон:
«Нехай ворог гине!
Беріть ножі!»
Освятили.
Ударили в дзвони,
Реве гаєм: «Освятили!»
Аж серце холоне!
Освятили, освятили!
Гине шляхта, гине!
Розібрали, заблищали
По всій Україні[8].

Згадка про освячення ножів мається у книзі Василя Шкляра «Чорний ворон. Залишенець»[9].

Сучасне здійснення ритуалу

Зображення гайдамацьких ножів на бойовому знамені 93-ї ОМБр «Холодний Яр»

Представники сучасних праворадикальних рухів відродили обряд освячення ножів. На їхню думку, «цими діями вони не тільки вшановують вчинки гайдамаків, але й наголошують про свою готовність захищати соціальні та національні права народу»[10].

У січні 2018 року гайдамацькі ножі з'явилися на бойовому знамені 93-ї ОМБр «Холодний Яр»[11].

Великодній ритуал

Освячення ножів, уже не пов'язане з гайдамацьким ритуалом, інколи відбувається на Великдень. Проте деякі священнослужителі засуджують цей обряд, зазначаючи, що у православній традиції дотепер існує лише освячення «копія», спеціального ножа для виймання частинок із просфор під час проскомидії (літургії)[12].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Освячення ножів: до етичних парадоксів поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки», 2014, с. 33.
  2. ↑ Освячення ножів: до етичних парадоксів поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки», 2014, с. 34.
  3. ↑ Старовинний православний чин освячення української зброї, 2014.
  4. ↑ Мельхіседек Значко-Яворський, 2005.
  5. ↑ Холодний Яр — пекучий жар. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 23 січня 2018.
  6. ↑ Швачка — фенікс українського духу, 2016, с. 128.
  7. ↑ Шевченко Іван Андрійович. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 23 січня 2018.
  8. ↑ Тарас Шевченко. Гайдамаки, 2003, с. 156—157.
  9. ↑ Василь Шкляр. Чорний ворон, 2009.
  10. ↑ В Умані вже… святять ножі на боротьбу за Україну. ПроЧерк. 15 квітня 2011. Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 20 січня 2021.
  11. ↑ 93-а бригада ЗСУ отримає почесне найменування «Холодний Яр», нові шеврони та бойовий прапор. ТСН. 22 січня 2018. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 20 січня 2021.
  12. ↑ Євген Заплетнюк (21 березня 2014). Великодні забобони чи правила?. Блог протоієрея Євгена Заплетнюка. Архів оригіналу за 28 червня 2015. Процитовано 20 січня 2021.

Джерела