(прохання до місцевих доповнити цей розділ)
Письмово вперше село Орлівка (Orłowka) згадується в Подимному реєстрі Брацлавського воєводства, що був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 року. Ця книга не збереглась, але з неї був зроблений витяг з даного реєстру. У 1717 році цей витяг був повторно вписаний у вінницьку градську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі рос.Архив Юго-Западной России[1].
Під цією ж назвою, але вже як містечко, Орлівка зазначена в 1639 р. у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (загинув у 1652 році в битві під Батогом). Список був складений у XVIII столітті. Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України в Києві, а також у Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych) в родовому архіві Браніцьких.
У вінницькій ґродській книзі 1645 року дане поселення значиться як містечко „свєжо осажоноє” Велика Орлівка (Orłowka Wielka)[2].
Під назвою слобода Орлівка (Orluwfka) знайдено її на одній із перших мап України, яка створена у 1650 році відомим французьким інженером Ґійомом Бопланом[3].
«Орлівка (Orłówka) або Орлівці (Orłowce) — село над річкою Мочулкою, притокою Удича (Гадича), Гайсинський повіт, волость М’ягкоходи, католицька парафія Ладижин, поштова станція Гайсин, має 240 будинків, 1010 мешканців, 1256 десятин селянської землі, церква в ім’я святого Димитрія, побудована у 1759 році, мала 1558 парафіян. Належала до Бубнівського ключа графині Олександри Потоцької»[4].
На час написання радянської енциклопедії зафіксовано чисельність населення у 1601 осіб. За Орлівським колгоспом імені Горького було закріплено 3131 га, зокрема, орної землі — 2464 га. Тут вирощували пшеницю, цукрові буряки, кукурудзу, горох. У селі діяла восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека. Видавалася газета «Зоря комунізму».
Орлівка відома з 1740-х років XVIII століття. У червні—серпні 1848 року відбулися антифеодальні виступи селян, які не схотіли відбувати «згінні дні» на поміщицю.
Життя чимало селян відібрала кривава німецько-радянська війна. З війни не повернулося 152 жителя. Їхні імена викарбувані на стеллах біля пам'ятника Невідомому солдату, який стоїть в центрі села (побудований пам'ятник у 1960 році).
Населення села на початок 2017 року становить 607 осіб.
ФГ «Тригубенко В. О.» є основним орендаторем земельних паїв жителів села.
12 червня2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Соболівської сільської громади[5].
17 липня2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теплицького району, село увійшло до складу Гайсинського району[6].
Соціальна сфера
В селі діють: середня загальноосвітня школа І—ІІ ступенів, ДНЗ «Пролісок», сільський клуб, бібліотека, амбулаторія, пошта, приватні крамниці.
Транспорт
Біля села знаходиться пасажирський залізничний зупинний пунктОрлик, на якому зупиняється приміський поїзд сполученням Вінниця — Гайворон. Проїзд для пенсіонерів у поїзді є безкоштовним. Всі вагони плацкартні.
Двічі на тиждень: щопонеділка та щоп'ятниці курсує рейсовий автобус сполученням Теплик — Орлівка.
↑Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412
Орлі́вка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972: 788 с. — С. 552