5-та стрілецька дивізія, 898-й стрілецький полк, 245-та стрілецька дивізія, 90-й укріплений район, 27-ма армія (СРСР), штаб Волховського фронту, штаб 18-ї армії, штаб 50-ї армії, 50-та армія (СРСР)
Народився у селянській родині у селі Клишино Курської губернії. Із 1918 року служив у Червоній Армії, брав участь у Громадянській війні в Росії та у радянсько-польській війні, командував ротою і батальйоном.
У серпні 1923 року закінчив курси «Постріл», після чого командував ротою Харківської Центральної Військово-політичної школи. Із грудня 1923 по березень 1926 року командував ротою у Ленінградській військово-топографічній школі. У березні 1926 — квітні 1927 року командував ротою 58-го стрілецького полку, у квітні 1927 — жовтні 1928 року очолював батальйон 59-го стрілецького полку 20-ї стрілецької дивізії. У 1929 році закінчив курси при Військово-політичній академії, а в 1932 році закінчив Військову академію імені Фрунзе. У 1932—1936 роках служив у штабі Білоруського військового округу, у 1936—1937 роках навчався в Академії Генерального штабу[1].
Друга світова війна
У жовтні 1939 — вересні 1940 року — начальник штабу 2-го стрілецького корпусу, учасник радянської окупації Латвії. Із вересня 1940 року командував 5-ю стрілецькою дивізією 11-ї армії, на цій же посаді зустрів початок німецько-радянської війни[2]. Брав участь у боях у Литві.
Із серпня 1941 року — начальник штабу 34-ї армії Північно-Західного фронту. Проте у вересні того ж року за наказом армійського комісара 1-го рангу Мехліса за невдалі бойові дії командувач 34-ї армії генерал-майор Качанов і начальник артилерії армії генерал-майор Гончаров були розстріляні, а начальник штабу армії полковник Озеров знятий з посади і з пониженням призначений командиром 898-го стрілецького полку 245-ї стрілецької дивізії.
У жовтні 1941 — березні 1942 року — командир 245-ї стрілецької дивізії, у березні-травні 1942 року — комендант 90-го укріпленого району. Із 22 травня 1942 по 29 січня 1943 року командував 27-ю армією, брав участь у Дем'янській операції. Навесні 1943 року перебував у групі офіцерів при маршалі Жукові[3], а у червні 1943 року був генералом для особливих доручень при маршалі Тимошенку. Із 25 червня 1943 по лютий 1944 року — начальник штабу Волховського фронту, учасник битви за Ленінград. У лютому-вересні 1944 року — начальник штабу 18-ї армії, у вересні 1944 — лютому 1945 року — начальник штабу 50-ї армії, із лютого 1945 року командував 50-ю армією. Брав участь у штурмі Кенігсберга.
Після війни
Із липня 1945 по липень 1946 року очолював штаб Смоленського військового округу. З липня 1946 по січень 1954 року працював у Вищій Військовій академії імені Ворошилова. У січні 1954 року вийшов у запас через хворобу. Помер у Москві.
Коллектив авторов. Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — С. 163. — ISBN 5-86090-113-5.
Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь. Командиры стрелковых, горнострелковых дивизий, крымских, полярных, петрозаводских дивизий, дивизий ребольского направления, истребительных дивизий. (Ибянский — Печененко). — М.: Кучково поле, 2015. — Т. 4. — С. 1026—1028. — 330 экз. — ISBN 978-5-9950-0602-2.
Ця стаття недостатньо чи зовсім не категоризована, або категорії, до яких вона належить, не існують. Будь ласка, допоможіть додати належні категорії, аби цю статтю можна було категоризувати із суміжними сторінками.(12 червня 2024) (Дізнайтеся, як і коли вилучати це шаблонне повідомлення[en])
