Сільська Церква, відновлена за Незалежності України (після 1991 року)
Село Овлочин — невелике за своїми розмірами, розкинулось серед старезних поліських борів, біля витоку річки Неретва. Вперше в історичній літературі село згадується в 1545 році. Ще у 1963 році, згідно з переписом населення у селі проживало майже 1000 чоловік. Проте, згодом кількість населення різко зменшилась і зараз (кін. 2000-х) становить бл. 600 осіб.
Уперше згадується, як містечко Влучимъ у складі Володимирського повіту в Мирному договорі між Великим князем Ольгардом, його братами і дітьми, і Королем польським Казимиром і князями Георгіями і Олександром за 1366 рік, тоді воно перейшло до складу Польщі.[1][2]
До 20-го століття село було відоме, як Овлучим, сучасна назва з'явилася лише після приєднання входження до складу СРСР.
Овлочинська дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста постала у 1882 році, ймовірно, на місці попередньої, також дерев'яної, яку датують XVIII ст.
Місцина, де знаходиться село Овлочин, давнє, віддавна населяється людьми. Так, у околиці села, у напрямку до с. Ставки, у 1931 р. відкрито оселю часів неоліту — житлові ями, печища, кераміка і кам'яні знаряддя праці.
Під час німецько-фашистської окупації загарбники знищили в селі 70 будинків, вбили 33 жителі села.
На півострові, який в минулому глибоко втикався в старе озеро, у XV—XVI ст.ст. знаходився за́мок, збудований князями Овлочинськими. Замок давно зруйновано, але і наприкінці ХХ ст. територію, де він стояв, місцеві жителі називають Замчище або Башта.
Овло́чин // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.711-712
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Овлочин
