Відповідно до наказу Гітлера, низка найважливіших об'єктів на території окупованих країн Західної Європи були оголошені фортецями — місцями, що ні за які умови не могли капітулювати перед супротивником у разі їх оточення. ФортецяСен-Назер (нім.Festung St. Nazaire) стала однією з таких фортець, оголошених німецьким командуванням непідступною. Гарнізон німецьких військ, що складався з залишків розгромлених формувань під час стрімкого наступу американських військ у Бретані, моряків місцевої військово-морської бази та підрозділів забезпечення, що опинилися в оточенні. Осередок опору, під командуванням німецького генерал-лейтенанта командира 265-ї піхотної дивізіїГанса Юнка, утворився у серпні 1944 року й тримав оборону до 11 травня 1945. Фортеця займала площу навколо гавані і бази підводних човнів у Сен-Назері; а також прилеглі населені пункти, що простиралися на схід до Сен-Омер-де-Блейн на північ до Ла-Рош-Бернар й на півдні до Порнік.
Janine et Yves Pilven Le Sévellec, Les délaissés de la Libération. La vie de tous les jours dans la poche de Saint-Nazaire, Ouest Éditions, Nantes, 1995. [ISBN 2-908261-44-8]
Luc Braeuer, L'incroyable histoire de la poche de Saint-Nazaire, Batz-Sur-Mer, 2003.(фр.)
Daniel Sicard, La Poche de Saint-Nazaire, Éditions Siloë, Nantes, 2005(фр.)
Rémy Desquesnes, Les poches de résistance allemandes sur le littoral français: août 1944 — mai 1945, Rennes, éd. Ouest-France, coll. " Histoire ", février 2011 (ISBN 978-2-7373-4685-9)(фр.)
Примітки
↑ абRémy Desquesnes, Les poches de résistance allemandes sur le littoral français: août 1944 — mai 1945, Rennes, éd. Ouest-France, coll. «Histoire», février 2011 (ISBN 978-2-7373-4685-9), p. 67