Обертович Михайло

Михайло Обертович
отець Михайло
ПсевдоМодест
Народився30 вересня 1888(1888-09-30)
Житомир
Країна УНР
СРСР СРСР Російська імперія
Діяльністькапелан Російської імператорської армії
капелан Армії УНР
Alma materВолинська духовна семінарія
Титулархімандрит
КонфесіяМосковський патріархат,
УАПЦ,
РПЦ МП
БатькоТимофій Обертович
Нагороди
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня

Михайло Тимофійович Обертович (рос. Михаил Тимофеевич Обертович; нар. 30 вересня 1888—?) — православний священик, капелан Армії УНР[1], монах і архімандрит[2].

Життєпис

Народився у м. Житомирі Волинської губернії Російської імперії, у родині робітників.

Завершив навчання в 1-й Житомирській чоловічій гімназії, закінчив дворічні курси богословських наук[2] у Волинській духовній семінарії[3]. У 1911 р. отримав хіротонію на Священство[2] (диякон).

2 лютого 1913 р. він отримав хіротонію на Священство (пресвітер).

Під час Першої світової війни служив полковим священиком 5-го запасного піхотного полку та ударного батальйону 71-ї піхотної дивізії. Нагороджений наперсним хрестом, орденами Святого Станіслава 3-го ступеня й 2-го ступеня.

У 1919 р. був капеланом 1-го кінного полку імені О. Осецького та 4-го пішого рекрутського Сірожупанного полку ДАУНР. Був інтернований до Польщі, але повернувся[4].

Від літа 1920 р. — капелан 21-го куреня 3-ї Залізної дивізії, а пізніше — капелан всієї 3-ї Залізної дивізії.

Наказ Головної команди військ УНР № 32 від 5 жовтня 1920 р.[5]:

На підставі висновків реєстраційної комісії на дійсну українську військову службу по військово-духовній офіції зараховуються: до складу штабу 4-ї Київської дивізії-протоієрей Микола Мариніч, до складу штабу 2-ї Волинської дивізії — протоієрей Василь Сукачів, до складу штабу 4-ї Київської запасної бригади — протоієрей Анатолій Волкович, до складу штабу Окремої кінної дивізії — протоієрей Михайло Овертович

Від 1921 р. — капелан Окремої кінної дивізії.

Михайло Обертович став резидентом[ru] СД й співпрацював з Гестапо, мав на зв'язку агентуру, яка використовувалася по лінії розробки антифашистського підпілля[6].

У 1943 р. отримав постриг й хіротонію на архимандрита з іменем Модест[2].

У СРСР служив у кафедральному соборі й Успенській церкві Житомира[2], потім — у Преображенському соборі РПЦ МП у 1944 р.[7]. Як архімандрит Модест Обертович був уповноваженим Житомирського єпархіального управління 17 червня 1944 р.[8].

Родина

Був одружений, мав одну доньку у м. Житомирі.

Примітки

  1. ↑ Тинченко Я. Ю., Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2 // «Військові священики Армії Української Народної Республіки: Біографічні дані найвідоміших військових священиків Армії УНР»
  2. ↑ а б в г д Жилюк В. М., Діяльність ОУН та УПА на Житомирщині у 1941—1955 рр. [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] // Монографія. — Рівне: Волинські обереги, 2008. — 308 с., іл. — ISBN 978-966-416-120-3.
  3. ↑ (рос.)Ученики Волынской духовной Семинарии в 1905—1906 учебном году, 10.11.2012.
  4. ↑ Тинченко Я., Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2
  5. ↑ Слюсаренко П. М., «Душпастирська служба в армії Української народної республіки періоду російсько-польської війни 1920 року» // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості. Матеріали ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції 16 травня 2003 р. — Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта», 2003. — С.290–292.
  6. ↑ (рос.)Веденеев Д. В., «Атеисты в мундирах. Советские спецслужбы и религиозная сфера Украины [Архівовано 2018-06-12 у Wayback Machine.]», изд. ООО «ТД Алгоритм», Москва, 2016 г., 820 с., 43 ил. — С.36 — ISBN 978-5-906880-40-6.
  7. ↑ Звернення до Президента України з приводу передачі Хресто-Воздвиженського храму Російській Церкві, 10 жовтня 2011. // Свято-Михайлівський кафедральний собор м. Житомира.
  8. ↑ Кучерук Ігор, «Православна Житомирщина» № 9 (173), вересень 2012 р. — С.7.

Джерела


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.