У перший же рік разом з командою став віце-чемпіоном УРСР (1960), в 1968 році виграв чемпіонат країни у другій групі класу «А», а в наступному сезоні дійшов до півфіналу Кубку СРСР. У багатьох іграх виводив миколаївських футболістів на поле з капітанською пов'язкою. Виступав у збірній УРСР класу «Б» (8.10.1961, Москва, РРФСР — УРСР 1:3) і збірній клубів України (1964, Україна — НДР 2:0), входив до числа 33 найкращих футболістів республіки (1960, 1961). 29 листопада 1964 року газета «Советский спорт» повідомила про присвоєння Норову звання «Майстер спорту СРСР».
У 1968 році Норова взяли допомогти «Авангарду» (Харків), який виступав в класі «А». У складі харків'ян Норов провів 18 матчів чемпіонату СРСР.
Після завершення ігрової кар'єри працював у тренерському штаті «Суднобудівника». З 1975 по 1976 року — старший тренер «корабелів». Довгий час працював директором миколаївської СДЮШОР. Також працював інспектором футбольних матчів у Федерації футболу України[1][2].
.svg){kind=small}
