Новотанець лежить у середньому Бескиді. Розташований на перехресті шляхів з Коросна через Лупківський перевал на Закарпаття й Угорщину та на захід через Коросно до міста Краків, у мальовничій долині річки Пельниця, за 18 км на захід від міста Сянок та за 4 км на захід від міста Буковсько.
25 лютого 1444 року корольВолодислав III Варненьчик надав поселенню маґдебурзьке право.[4] Заселене німецькими колоністами з Угорщини та Сілезії колишнє місто Lobetans зазнало полонізації[5] в кінці XVI ст.[6]. У 1558–1721 Новотанець був осідком адміністратури Кальвініської церкви, тут на хвалу Божу зібрався під кінець 1698Синод малопольських церков[7]. Кальвінська громада в Новотанці була сильнішою від інших і проіснувала аж до 1750 р.
На захисному мисі та Пельницькому потоці було побудовано в 1550—1558 рр. невеликий мурований замок. Гербом Новотанця була Ґаздова — родовий герб Балів.
Костел (латинська церква)
В ніч на 10 травня 1648 року замок новотанецький замок був здобутий військами Богдана Хмельницького, яким допомагали селяни із села Вислік[8].
У XVI ст. став чималим торгово-ремісничим осередком (з половини 16 століття до 18 століття — мадярські склади вина)[9].
Напередодні Другої світової війни Новотанець налічував понад 650 мешканців, у тому числі 500 поляків, 50 українців і 100 євреїв. Українці-грекокатолики належали до парафії Сенькова ВоляСяніцького деканатуПеремишльської єпархії (з 1930 р. — Буківський деканат). В 1944–1947 рр. відбувалась українсько-польська війна[10] Трагічним кінцем міста стало 6 квітня1946 року, тоді українські повстанці спалили понад 120 польських будівель.
↑Zbiór dokumentów małopolskich / wyd. S. Kuraś. cz. I., Dokumenty z lat 1257—1420., cz. II Dokumenty z lat 1421—1441. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1962–1963. — T. V. — № 1220.
↑«Разом з приєднанням цих земель до Польщі рушила велика осаднича акція. Сюди почали напливати осадники з інших частин королівства. Король Казімєж ІІІ дозволив створювати тут німецькі та інші осади. Ця територія покрита лісами і луками, а отже придатна для пасовищ, осадники заселяли в основному долини річок і потоків. Вслід за осадниками почали засновуватись містечка. Біля Сяніка привілеї отримали м. ін. Коросно (бл. 1348), Яслиська (1366), Тичин (1368), Риманів (1376), Березів (перед 1388), Заршин (перд 1395), Дубецько (1407), Динів (перед 1423), Тирава Крулєвска (сьогодні Мриголод, 1425), Яцмир (1437), Новотанець (1444) і Лісько (1477). До наших днів збереглися костели з тих часів (XV/XVI стст.) в Гачові, Блізному і Гумниськах. […]» Саноцька Земля[недоступне посилання з червня 2019]
↑Kurt Lück Deutsche Aufbaukräfte in der Entwicklung Polens. Forschungen zur deutsch-polnischen Nachbarschaft im ostmitteleuropäischen Raum. — 1934. — S. 584—606.
↑Merczyng H. Zbory i senatorowie protestanccy w dawnej Rzeczypospolitej. — Warszawa, 1904.
↑Щерба Г. Богдан Хмельницький і Лемківщина // Лемківщина, ч. 3, осінь 1994 р.
↑Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
