Наукова назва походить від грец.μυοσωτίς — «мишаче вухо», що натякає на форму листя у деяких видів роду. Серед українських народних назв відомі «незабудь-мене», «люби-мене-не-покинь», «павині вічка», «жабині очка», «жаб'ячі очка»[3]. Вернакулярна назва утворена на ґрунті виразу «не забудь»; назва рослини зумовлена тим, що її квіти довго не в'януть, у зв'язку з чим їх звичайно дарують на пам'ять (на незабудь)[5].
Опис
Незабудки — здебільшого невеликі однорічні або багаторічні трав'янисті, зазвичай волосисті рослини. Стебла висотою 10–40 см.
Квіти дрібні, як правило, блакитного кольору, але трапляються також рожеві й білі, зібрані в суцвіття. Віночок і чашечка 5-листочкові. Листки сидячі.
Цвіте з травня до середини червня. Плоди — дрібні трикутно-овальні горішки, блискучі та гладкі. Схожість зберігають протягом 2—3 років.
Поширення та екологія
Зустрічаються в Європі, Азії, Америці, Африці та Новій Зеландії. Існує близько 150 видів. Ростуть на полянах з вологим ґрунтом. Деякі види (наприклад, незабудка болотна) можна зустріти на берегах водойм, боліт, вздовж струмків.
З 1986 р. незабудка використовувалась як символ Голодомору у шкільництві української канадської діаспори. З початку 1990-х рр. така практика поширилась в Україні[8].
Незабудка — символ пам'яті про жителів Ньюфаундленду і Лабрадору, які загинули у Першій світовій війні.
Також використовується в Німеччині для вшанування пам'яті загиблих солдатів у світових війнах подібно до використання пам'ятного маку у Великій Британії.
У Новій Зеландії незабудка є символом фонду, що захищає людей, які страждають на хворобу Альцгеймера та деменцію.
Незабудка приальпійська // Енциклопедія рослин садових та кімнатних : довідкове видання / уклад. С. В. Ануфрієва. — Донецьк : Глорія Трейд, 2013. — С. 156. — 224 с.
.jpg)
