PROFILPELAJAR.COM

	Нарукавний знак «За знищений танк»; Panzervernichtungsabzeichen (скорочена)
Країна	Третій Рейх
Тип	Нарукавний знак
Статус	Не вручається
Нагородження
Засновано:	9 березня 1942
Нагороджено:	понад 10 тис. чоловік;
Нагороджені:
	d (1)
Черговість
Відповідає	Нарукавний знак «За знищений танк»
	Нарукавний знак «За знищений танк» у Вікісховищі

Нарукавний знак «За знищений танк» (нім. «Sonderabzeichen für das Niederkämpfen von Panzerkampfwagen durch Einzelkämpfer») — нарукавний знак, німецька військова нагорода^[1] часів Третього Рейху. Мав два ступені — перший і другий. Всього знаком було нагороджено понад 10 тисяч військовослужбовців.

Історія

Нарукавний знак «За знищений танк» було засновано 9 березня 1942^[2]. До введення нарукавного знаку, військовикам вручався нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» — за одноосібне знищення восьми танків противника або іншої бронетехніки. Нагородженню підлягали всі військовослужбовці, яки знищили танк чи іншу бронетехніку, включаючи бронеавтомобілі, ручною зброєю (протитанковою рушницею, гранатометом, гранатами тощо) в бойових умовах, починаючи з 22 червня 1941. Після стрімкого збільшення кількості нагороджених, 18 грудня 1943^[3] був заснований 1-й ступінь нагороди, відповідно початковий варіант знака набув статусу 2-го ступеня. Не підлягали нагородженню військовослужбовці танкових (в тому числі САУ) та протитанкових артилерійських підрозділів.

Опис знака та критерії нагородження

На знаку 2-го ступеня, зображення танка PzKpfw IV закріплено на срібній стрічці. Зображення виготовлялося із бронзи з подальшим чорнінням, розмір танка дорівнював 43×18 мм. Він кріпився за допомогою трьох зубців по центру нагородної стрічки з металізованої срібної нитки. У 2-х мм від краю стрічки, зверху і знизу, було вишито чорною ниткою дві тонкі 4-х мм смуги. Розмір стрічки становив 88×32 мм. Стрічка для знаку 1-го ступеня виготовлялася з металізованої нитки золотистого кольору, зображення танка PzKpfw IV виготовлялося з бронзи, але мало позолочене фінішне покриття^[4].

Критерії для нагородження нагрудним знаком «За знищений танк» були такі:

2-й ступінь (із сріблястою стрічкою) — за знищення одного танка противника;
1-й ступінь (із золотистою стрічкою) — за знищення п'яти танків противника.

Знак носили у верхній частині правого рукава, спосіб кріплення — ниткою. Кожен наступний знак кріпився нижче попереднього (але не більше 4-х знаків 2-го ступеня). Після знищення п'ятого танка, знаки 2-го ступеня слід було замінити на знак 1-го ступеня. При знищенні наступного танка противника, черговий знак (2-го ступеня) кріпився нижче знака 1-го ступеня.

Відомі нагороджені

Володарем найбільшої кількості знаків «За знищений танк» став обер-лейтенант Гюнтер Фіценц^{[Вин. 2]}, який знищив 21 танк противника^[3]^[5].

Фрідріх Андінг — знищив 18 танків.
Адольф Пайхль — знищив 11 танків.
Густав Валле — знищив 9 танків.
Непомук Штюцле — знищив 7 танків.

Див. також

Нагрудні знаки:

Посилання

Примітки

↑ Lexikon der Wehrmacht. Архів оригіналу за 4 січня 2011. Процитовано 19 лютого 2011.
↑ country-osi. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 10 червня 2016.
↑ ^а ^б Пятов Г. В. Боевые награды Германии 1933—1945. стор. 54
↑ Wehrmacht-Awards.com. Архів оригіналу за 24 травня 2011. Процитовано 10 червня 2016.
↑ axishistory. Архів оригіналу за 12 грудня 2010. Процитовано 19 лютого 2011.

Джерела з інтернету та література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нарукавний знак «За знищений танк»

Опис знака [Архівовано 29 липня 2012 у Wayback Machine.]
Нагороджені знаком «За Знищений Танк» [Архівовано 12 грудня 2010 у Wayback Machine.]
Пятов Г. В. Боевые награды Германии 1933—1945. Каталог-определитель. — М.: ИГП «Профис», 2002. — ISBN 5-902325-01-3

Виноски

↑ На світлинах — музейний^[en] експонат. Видна стрічка, що пришита у проріз для ґудзика, нагородження Залізним хрестом 2-го класу, на лівих грудях закріплено Нагрудний знак ближнього бою, а на правому передпліччі — нарукавні знаки «За Знищений Танк» 1-го та 2-го ступенів.
↑ Гюнтер Фіценц (нім. Günther Viezenz; *1 лютого 1921 Göhlenau, Вільна держава Пруссія — †14 січня 1999 Кельн, ФРН) — кавалер Лицарського хреста Залізного хреста. Винищів ручною зброєю (гранатами, ранцями з потужною вибухівкою, панцерфаустом) 21 одиницю бронетехніки. Закінчив війну капітаном. Від 1 квітня 1956 Віценц у Бундесвері; вийшов у відставку в чині полковника 30 березня 1980. Помер 1999 у Кельні.