Найма Сальбом народилася 15 травня1871 року в Стокгольмі, у родині інженера-будівельника Густава Вальфріда Сальбома і його дружини Шарлоти Бернардини, уродженої Галлін[7]. У сім'ї було п'ятеро дітей[8].
Найма рано проявила інтерес до науки. Закінчивши Валлінську школу[en] в Стокгольмі, вона вступила в Стокгольмський коледж, де її помітили завдяки здібностям в галузі хімічного аналізу. Особливо її цікавили глини й мінерали. 1894 року Сальбом стала членом Геологічного товариства в Стокгольмі і того ж року почала вчитися в Уппсальському університеті, який закінчила 1896 року[8].
Деякий час Сальбом працювала в хіміко-технічному бюро (Kemisk-tekniska byrån) в Стокгольмі; потім у Гельсінкі. 1897 року опубліковано першу статтю про хімічний аналіз порід острова Альне; 1900 року — другу, разом з геологом з Уппсальського університету Йоганом Андерссоном, про вміст фторидів у фосфоритах Швеції[9]. Однак знайти постійну роботу в Швеції було складно. Деякий час Сальбом працювала в Шведському музеї природознавства в Стокгольмі і завдяки цьому отримала можливість поїхати на навчання до Німеччини, в Аахен, де, крім хімічного аналізу, вивчала фотографічні методи реєстрації радіоактивного випромінювання. Потім Сальбом вивчала хімію й мінералогію в Базелі і 1910 року здобула докторський ступінь в університеті Невшателя, захистивши дисертацію з теми «Капілярний аналіз колоїдних розчинів» (швед.Kapillaranalyse kolloider Lösungen)[8].
Повернувшись до Стокгольма, Сальбом продовжила розробляти методи радіоактивного аналізу, який став однією з її основних спеціалізацій. 1914 року вона відкрила в Стокгольмі власну лабораторію, де займалася дослідженням мінеральних вод, гірських порід і руд, а також виконувала аналізи за запитом хіміків, мінералогів, петрографів і державних організацій[8][9]. 1907 і 1916 року вона опублікувала результати своїх досліджень про взаємозв'язок радіоактивності природних джерел і характеру порід у місці їх розташування[9].
Крім досягнень в галузі хімії, Сальбом була відома як борчиня за мир. Протягом двадцяти п'яти років вона була активною членом шведської секції Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу (МЖЛМС), а 1935 року стала її почесною президентом.
У квітні 1924 року Сальбом і Гертруда Вокер взяли участь у конференції Американського хімічного товариства у Вашингтоні. Під час випробувань хімічної зброї на арсеналі вони досліджували важкість наукової війни. Через зміну вітру Сальбом, Вокер та ще кілька вчених зазнали дії сльозогінного газу.[10] У листопаді 1924 року у Вашингтоні зібрався Четвертий міжнародний конгрес МЖЛМС. На засіданні Естер Акессон-Бесков, Сальбом і Вокер оголосили про створення Комітету проти наукової війни, головою якого стала Сальбом[11].
1946 року її громадську діяльність відзначено медаллю Illis quorum[9].
↑Woker, Gertrud. The Next War, a War of Poison Gas. Women and Social Movements in the United States, 1600-2000. Архів оригіналу за 3 травня 2017. Процитовано 5 грудня 2016.
