Народився 26 квітня1955 р. у м. Тула (Російська РФСР) в родині журналістів. Мати — відома українська журналістка (журнал «Україна») і громадська діячка Катерина Зеленська (1931), батько Вадим Іванович, журналіст (1931).
У 1980—1981 працював редактором у видавництві «Мистецтво» .
У 1980 став співзасновником Київського демократичного клубу. Того ж року разом з однодумцями склав листівку із закликом підтримати Бойкот літніх Олімпійських ігор 1980 у зв'язку з війною в Афганістані. Згодом брав участь у створенні «Маніфесту», в якому йшлося про узурпацію влади в СРСР.
Був заарештований 11 січня 1981 р. під час розклеювання листівок напередодні Дня українського політв'язня. Йому інкримінували розповсюдження антирадянських листівок, написання «наклепницьких» віршів і статей, участь у складанні маніфесту про внутрішньополітичне становище СРСР і тексту «Перспективи заповнення духовного вакууму радянського суспільства». 29 червня засуджений до 3 років позбавлення волі за ст. 187-1 КК УРСР. Перебував у кримінальному таборі № 78 (с. Райківці, Хмельницька область).
Раптово помер 18 січня 2003 року, під час службового відрядження, у відомчому готелі при виправно-трудовому закладі Вінниці, де раніше перебував в ув'язненні. Пройшла інформація про те, що гостру «серцеву недостатність» могли викликати препарати, які були застосовані до Сергія під час перебування у ліжку (укол).
Інформацію про причину смерті свого чоловіка Інна Чернявська-Набока, лікар за професією, надала після повернення з Вінниці, де в неї була можливість поспілкуватися з колегами Сергія і судмедекспертом, які проводили експертизу тіла померлого. За її словами, експертиза підтвердила, що Сергій Набока помер через гостру серцеву недостатність. Повідомлення деяких ЗМІ про підозрілий характер смерті журналіста спростував також колега померлого Андрій Охримович, співробітник «Радіо Свобода», який був у відрядженні разом із Сергієм Набокою. За його словами, напередодні вони разом із Сергієм і журналісткою «Радіо Свобода» Надією Шерстюк записали кілька інтерв'ю у в'язниці, де відбувають покарання засуджені до довічного ув'язнення. Увечері журналісти повечеряли, після чого розійшлися. Причому, за словами Охримовича, під час вечері всі вони їли те саме. Андрій Охримович жив в одному номері із Сергієм Набокою і саме він знайшов колегу вже мертвим о 3:30 ранку суботи, 18 січня.
Восени 1988 р. прийняв запрошення студента історичного факультету КНУ ім. Т.Шевченка Олеся Донія провести дебати від імені Українського культурологічного клубу на історичному факультеті по «чорних сторінках української історії», зокрема по темі Голодомору, що призвело до скандалу в КНУ.
Від 1992 р. — засновник і генеральний директор першої в Україні недержавної інформаційної агенції «Республіка» (УНІАР)
У 1993—1994 рр. працював сценаристом на студії «Укртелефільм». Автор циклу передач «Погляд ззовні», «Новини УНІАР».
У 1993—1995 рр. — продюсер, редактор та автор тижневої аналітичної телепередачі «Десятка».
У 1993—1994 рр. — автор циклу телепередач «Погляд ззовні».
Від 1999 р. — ведучий телепрограми «Доброї ночі, Україно!» (ТРК «Ера»).
Стажувався в США (1994) та Канаді (1996).
Нагороди
Орден «За мужність» І ступеня (18 листопада 2009, посмертно) — за визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української незалежної держави та активну політичну і громадську діяльність[2]
